ПАС, Октавіо - Біографія, життя і творчість письменника

ПАС, Октавіо - Біографія, життя і творчість письменника

(1914 — 1998)

ПАС, Октавіо - творчість письменника

ПАС, Октавіо (Paz, Octavio — 31.03.1914, Мехіко - 19.04. 1998, там само) — мексиканський поет, лауреат Нобелівської премії 1990 р.

Характерною рисою поетичного мислення Паса вважають універсалізм. Як зауважив К. Фуентес, «для Паса література — синонім цивілізації. Я не знаю жодного із теперішніх письменників, хто би настільки потужно зміг виразити множинність часу, множинність можливостей досягнення гармонії та правди, вийшовши за обмежувальні рамки успадкованих нами догм».

Пас народився у сім’ї відомого столичного адвоката і журналіста. Його дитинство проминуло у передмісті Мехіко. Віршувати розпочав у 14 років. У його віршах дивовижно злилися «чужі голоси» європейської та східної мудрості та поезії. За словами К. Фуентеса, Пас — «син Мексики, брат Латинської Америки, пасерб Іспанії, приймак Франції, Англії й Італії, сімейний друг Японії й Індії, позашлюбний син (як зараз усі ми) Сполучених Штатів». Метафора «людина-оркестр» відображає глибинну суть його світогляду і поетики: В. Блейк, В. Вордсворт, С. Т. Колрідж, Новаліс, Ф. Гельдерлін, Ш. Бодлер, А. Рембо, Лотреамон, С. Малларме, Ґ. Аполлінер, Ф. Пессоа, М. де Унамуно — це лише незначна частина того, що органічно та природно «вросло» у світ поета.

У 1933 р. відбувся поетичний дебют Паса: вийшла друком його збірка «Дикий Місяць». У 1937 р. з’явилися збірки «Корінь людський» («Raiz de hombre») і «Вони не пройдуть!» («No pasaran!»), де ще тільки окреслилися основні лінії його подальшої творчості. У 40-х pp. Пас прийшов до роздумів про міф, культуру та поезію. У 1958 р. вийшла друком поетична збірка «Свобода під чесне слово» (або «Свобода у затінку слова» — «Libertad bajo palabra»), а також книга есеїстики «Лук і ліра». Це стало своєрідним підбиттям підсумків. Взаємозв’язок творчості та рефлексії стає для Паса принциповим. Він дає таке означення поезії: «У вірші буття і спрага буття на миттєвість возз’єднуються, як плід і губи. Поезія — миттєве замирення: вчора, сьогодні, завтра, тут і там; ти і я; він; ми; все у ній є, всім вона буде».

У 1944—1945 pp. Пас отримав Гуггенхеймівську стипендію, жив у США, познайомився з Р. Фростом. У 1945 р. пішов на дипломатичну роботу і виїхав у Париж. У 1950 р. в аргентинському журналі «Сур» опублікував документи про ГУЛАГ, за що його «піддали публічному остракізму». У 1952 р. П. мандрував по Індії та Японії, після чого ґрунтовно зайнявся східною культурою. Проте кар’єра дипломата не відбулася, оскільки Паса звільнили за антиурядові висловлювання.

У творчості Паса 50—60-х pp. можна виокремити два поетичні центри: проблема національного характеру (мексиканського та латиноамериканського: «Лабіринт самотності» — «Е1 laberinto de iasoledad», 1950; «Постскриптум» — «Posdata», 1970) і природа поетичного покликання, роль поета у сьогоднішньому світі («Лук і ліра», 1956; «Досвід небувалого», 1957). Поетичну творчість Паса характеризує достатньо метафорично — це «сальто-мортале», «кидок до іншого берега», «потрясіння людських основ». В утопічній системі Паса головна роль відведена слову — початку всього. Словом можна змінити світ, створити нові реалії. Звідси і шлях поезії — пошуки аналогій. «Поезія — один із проявів аналогії: рими й алітерації, метафори та метонімії як способів мислення аналогіями»:

Я наготу свою прикрив. І тихо вийшов.

Сміявся ангел. І зірвався вітер,

і він піском засипав мої очі.

Пісок і вітер — се мої слова:

не ми живем, нас час живими робить.

(«Повернення»)

В естетиці Паса виокремлюються такі ключові поняття, як «іншість» — здатність людини поглянути на себе очима іншого і через його серце усвідомити образ свого «я» і «мовчання» — «активні порожнечі», які дають можливість зрозуміти архетипи людської свідомості та передбачати майбутнє. Життя та поезія співіснують у непримиренності і нерозривності їхніх полюсів (кохання, зустріч стихій, «пристрасна мрія про єдиного друга»): «Два тіла», «Нічна вода», «Майтхуна». Ерос у Паса «дотикається до поезії та релігії... І тут, і там реальність переходить в образ, а образ обростає плоттю... Кохання — це визнання того, що кожен із нас — неповторна особистість».

Із часом у творчості Паса з’явилася ще одна принципово важлива тема: критика сучасної цивілізації («Змінний струм «— «Corriente altema», 1967; «Діти болота» — «Los hijos del limo», 1974; «Людинолюбний людожер», 1979 та ін.):

Хліб згризений, і зжована любов,

натомість неї невидиме пруття,

і кліть, і в кліті научена сучка

у парі з рукоблудом павіаном,

а що ти зжер — тебе не може зжерти,

і жертва гицелем стає.

Суцільні трупи днів, газетне сміття,

і чад ночей, відіткнутих поспішно,

і галстук вранці ковзає петлею:

«Не злись, блощице, ранок зустрічай...»

Пустельний світ, і меж нема пустелі,

рай — на замку, і в пеклі ні душі.

(«Обірвана елегія «)

Підсумує Пас свої невеселі роздуми на цю тему у лекції, виголошеній з нагоди вручення йому Нобелівської премії: «На наших очах майбутнє западається. Ідея сучасності знецінюється, мода на настільки сумнівне поняття, як «постмодернізм», минається, і не тільки у мистецтві та літературі... У самій серцевині впорядкованості, правильності та зв’язності — у точних і природничих науках — знову оживають старі поняття випадковості та непередбачуваності. І це тривожне воскресіння наштовхує мене на думку про жахіття тисячного року та тужливі передчуття ацтеків наприкінці кожного космічного циклу».

Пас продовжував писати лірику та займатися есеїстикою, намагаючись віднайти внутрішню гармонію. У 1982 р. вийшла друком автобіографічна книга «Сестра Хуана Інеса де ла Крус, або Западні віри» («Sor Juana Ines de la Cruz, о Las trampas de la fe»). У 1981 p. він став лауреатом іспанської премії М. де Сервантеса за поезію, згодом — французької премії А. де Токвіля за есеїстику та премії Британської енциклопедії «за виняткові заслуги у поширенні знань задля блага людства». І як підсумок творчого шляху — Нобелівська премія з літератури «за пристрасні всеоб’ємні твори, позначені чуттєвим інтелектом і гуманістичною цілісністю». Він був почесним членом американської Академії мистецтв, доктором університетів Мехіко і Гарвард. У 1994 р. вийшла друком присвячена Пасу антологія «Слова як мости», куди ввійшли адресовані 80-річному Пасу вірші видатних поетів світу, включаючи Ч. Мілоша, Й. Бродського, Д. Волкотта, Іва Бонфуа.


За Є. Абрамовських



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.