Аналітизм і парадоксальність драматургії Б. Шоу (на п'єси за вибором студента)
П'єса- комедія "Професія місіс Воррен" — це зла сатира на вікторіанську Англію. У ній Шоу виявляє невідповідність між видимістю й сутністю, зовнішньою респектабельністю і внутрішнім убозтвом своїх героїв. Загострюючи ситуацію до гротеску, він робить головною героїнею повію, яка своєю професією зібрала капітал.
Ця жінка "любить наживати гроші" тому залишити свій "промисел" не може. З іронією Шоу зображує, віру місіс Уоррен в свою чесність і добропорядність, бо принципам буржуазної подвійної моралі вона слідує неухильно. Вона жертва суспільства, що пригнічує й експлуатує людину, і його втілення, символ. Шоу за допомогою алогічних, парадоксальних ситуацій показує штучність, потворність держави та суспільства.
П'єса Шоу побудована за принципом ретроспективно-аналітичної композиції. Сюжет будується на зіткненні двох особистостей - місіс Уоррен та її дочки Віві, яка твердо знає свої життєві цілі. Конфлікт п’єси полягає в зіткненні вигаданих суспільством уявлень, ідеалів, що приховують правду, із справжнім розумінням життя. Він реалізується в ідейній суперечці, драматичній дискусії, яка перемежовується з дією. Дискусія п’єси доповнена доказами в передмові. Пружина дії твору - поступове "пізнавання" правди, викриття минулого місіс Воррен. В п’єсі обговорюється все — проблеми, характери та вчинки. Віві засуджує матір за те, що вона задовольнилася своїм становищем, і залишилася іграшкою в руках суспільної моралі, не знайшовши сил кинути їй виклик. Автор зосереджує увагу на Віві, як вона сприймає свої вчинки і вчинки інших героїв, як змінюється її оцінка світу та людей. Диспут розгоряється на повну силу й досягає кульмінації у кінці твору. Конфлікт розв'язується після гострої дискусії між місіс Воррен та її донькою. Саме логіка дії приводять Віві до необхідності осмислити своє життя, себе, своїх близьких, своє середовище та прийняти рішення. У фіналі п'єси Віві зводить рахунки з усіма близькими їй людьми, відмовляється від шлюбу і від ролі люблячої доньки. Вона рішуче береться за роботу і з головою йде в обчислення.
Драматург устами Віві висловлює знайому п'єсам Ібсена вимогу: людина повинна бути сама собою і не залежати від думки оточуючих.