Драматургія Алессандро Мандзоні в контексті італійського романтизму
Значною була роль Мандзоні у становленні двох жанрів (провідне місце в італійській романтичній літературі) — історичної драми й історичного роману. Це був період, коли в центрі інтересів італійських романтиків стояли проблеми історичної драми, які обговорювалися в теоретичних працях і вирішувалися в художній практиці. Вона уявлялася як драма на сюжет із національної історії, наповнена водночас актуальним сучасним, а на рівні формальному — як художня структура, вільна від класицистичних прописів та умовностей. Драма повинна обрати предметом людські пристрасті; умовність драми повинна підкорятися психологічної правдивості. Він не допускав сучасного сюжету у високій драмі - сюжет повинен бать історичний, але не обов'язково античний.
Трагедія "Граф Карманьйола". Передмова, в якій піддав гострій критиці драматургічну систему французького класицизму й виклав попутно принципи своєї романтичної системи. Єдність місця і часу віддаляють від правди життя та історії. Проблема поєднання історії і художнього вимислу у творах на історичну тематику (вимисел має поглиблювати й конкретизувати історію). Пов’язаність творів на історичну тематику з актуальними завданнями сучасності - звільнення та відродження Італії. Сюжет «Граф К» - міжусобні війни в Італії початку XV ст. Проблема політики й моралі, або ж політичної моралі: Мандзоні осуджує теорії "державного інтересу", що відкидає моральний фактор у політиці й відкриває можливості маскування цим інтересом особистих цілей, нерідко ницих. Зв’язок із сучасністю: хор - узагальнений народний погляд - засудженні роздробленості Італії та міжусобних війн, які руйнували країну й робили її легкою здобиччю для сусідніх держав.
Трагедія "Адельгіз" - актуальні морально-політичні проблеми. Порлема завоювання та долі народів, що страждають від чужоземного поневолення. Події 772 — 774 рр., коли король франків Карл Великий вторгнувся в Італію. В трагедії моделюється на історичному матеріалі ситуація в Італії на початку XIX ст., коли вона, раніше захоплена австрійцями, пережила французьке завоювання, на яке італійці покладали далекосяжні сподівання. Проте воно не принесло сподіваного звільнення від чужоземного панування і відновлення національної державності. Історична паралель з віддаленого минулого, зрештою, стверджувала актуальну для сучасної Італії істину: здобути національну незалежність можна тільки зусиллями самого італійського народу.
Адельгіз, син короля лонгобардів Дезидерія, гине разом із королівством лонгобардів. Цю загальну загибель він сприймає як відплату за злочини, вчинені лонгобардами-завойовниками, за порушення морального закону. Крізь усі криваві злочини й безмежність насилля прокладає шлях моральний закон, який Мандзоні зближує з християнським провидінням і в цьому знаходить вищий сенс історії.