Романтичний світ раннього Блока - шкільний твір

Олександра Блока називають останнім великим поетом старої, дореволюційної Росії. З його смертю (у 1921 році) закінчилася ціла смуга російської поезії, її «срібне століття», що сьогодні часто називають «блоківським». Як істинний художник, Блок тонко сприймав зміни в суспільстві і відбивав їх у своїй творчості. Поет-лірик, особисто далекий від суворої прози життя, він «зором і слухом» уловлював наближення «небачених заколотів» і «нечуваних змін». Але все це буде пізніше, коли в 1904—1905 роках він побачить, що сніг вступає в нову трагічну епоху, що «блакитне», «золоте», «рожеве» змінюється «кривавими» зорями, «червоними сутінками».

Ранній Блок зовсім інший. В юності він відчув сильний вплив модних у 1890-ті роки містичних релігійно-філософських течій, зокрема вплив поета, богослова і філософа Володимира Соловйова. У ранній ліриці Блока все овіяне атмосферою містичної таємниці і суду, який відбувається. Мовою поезії Блок передавав «нетутешні надії» на явлення Вічної Діви (вона ж — Велична Вічна Жона, Прекрасна Дама, Діва — Зоря). У цьому образі для нього втілювався якийсь єдиний божественний початок, що повинен врятувати світ і відродити людство до ідеально побудованого життя:

Вхожу я в темные храмы,

Совершаю бедный обряд.

Там жду я Прекрасной Дамы

В мерцаньи красных лампад.

У ранній ліриці Блока все «робко і темно», хистко і тьмяно, часом невловно: тільки «натяк» весняної пісні, тільки клаптик світлого неба, якісь відблиски, якісь передчуття.

Тема чекання якихось чудесних змін — панівна в юнацькій ліриці Блока:

Из отголосков далекой речи,

С ночного неба, с полей дремотных,

Всё мнятся тайны грядущей встречи,

Свиданий ясных, но мимолетных.

Поет уже відчуває неясну тривогу, ловить її знаки, але намагається сховатися від «бурі життя» в ідеальному світі мрій і фантазій, де немає ні людських сліз, ні мук, а є тільки музика, троянди, лазур, «посмішки, казки і сни». Навіть свої реальні переживання і враження юний Блок прагне витлумачити в дусі метафізичному.

Але живе почуття молодої романтичної душі вперто проростає крізь хитку обо-лонку умовного світу. І тоді пейзажі і любовні сюжети знаходять художню плоть. От перед нами картина літнього вечора, в якій немає нічого містичного:

Последние лучи заката

Лежат на поле сжатой ржи.

Дремотой розовой объята

Трава некошенной межи.

У вірші «Мы встречались с тобой на закате...» виникає образ цілком земної дівчини. Вечірній туман, брижі води, весло в руках героїні підсилюють відчуття реальності. У вірші «Давно хожу я под окнами...» описані переживання юнака в чеканні зустрічі з коханою. Вони зрозумілі кожному, хто був молодий.

У ранніх поетичних творах Блока чимало образів, пов’язаних з російською історією, фольклором. Тут і «останньої пристрасті кубок пінний», і «далекий невідомий град», а також «твердині багатовікові», «святість століть», «строгі образи», «стародавня келія». У вірші «Я вырезал посох из дуба...» назустріч герою виходить «молодая, с золотою косою, с ясной открытой душою. Месяц и звезды в косах...» Яскраві сторінки російської історії виникають у рядках вірша «Гамаюн, птица вещая». Художнє чуття поета пророкує тут і картину близького майбутнього Росії.

Різноманіття поетичних образів ранньої лірики Блока відбиває напружені творчі пошуки поета, його спроби знайти відповідь на ще невиразні духовні запити. У той же час у його поезіях відчувається душа юна і жагуча. Після їх прочитання залишається чисте, світле відчуття захвату життям, молодістю, любов’ю.