Міф про Прометея
Давним-давно, у часи, коли боги ще правили світом, серед них був титан Прометей. Він був не просто одним із титанів — його вирізняла мужність, любов до людей і здатність протистояти навіть найвищій владі. Його ім'я означає "передбачливий", і це справді описувало його натуру. Він бачив те, чого не розуміли інші, і прагнув покращити життя смертних.
Але саме ця любов до людей і стала для нього причиною жахливих страждань.
Вогонь для людей
Колись люди жили в темряві — буквально і метафорично. Вони не знали вогню, не вміли будувати, обробляти землю чи виготовляти знаряддя. Їх життя було примітивним і коротким. Боги, здавалося, байдужі до долі смертних. Але Прометей не міг цього терпіти. Він вирішив подарувати людям те, що змінить їхнє існування назавжди — вогонь.
Викравши його з горна бога-коваля Гефеста, Прометей приніс вогонь людям. Це було більше, ніж просто тепло й світло. З вогнем прийшли знання, уміння кувати метали, готувати їжу, будувати міцні оселі. Люди почали розвиватися, а їхні життя стали менш залежними від примх природи.
Проте цей вчинок розгнівав верховного бога Зевса. Вогонь вважався виключно божественним даром, і передача його смертним вважалася найбільшим порушенням. Зевс вирішив покарати Прометея так, щоб це стало уроком для всіх, хто посміє виступити проти його волі.
Кари Зевса
За наказом Зевса Прометея схопили. Його мали прикувати до скелі на самому краю світу — у дикій, вітряній місцевості серед скіфських земель. Виконавцями цього вироку стали слуги Зевса — Сила і Влада, які втілювали сувору, невблаганну сутність його влади. Вони привели Прометея до скелі й наказали Гефестові, богу-ковалю, виконати жорстокий наказ.
Гефест, хоч і був другом Прометея, не посмів ослухатися Зевса. Його руки тремтіли, коли він кував кайдани. З кожним ударом молота Гефест відчував біль у своєму серці. Останнім ударом він пробив груди Прометея залізним вістрям. Але титан навіть не зойкнув. Він мовчав, зберігаючи свою гідність.
Коли Сила і Влада пішли, Прометей залишився один. Вітер свистів навколо, але він не міг забрати з собою страждання титана. Прометей звернувся до стихій, запитуючи, за що його спіткала така доля. Але відповідь він знав — це була ціна за те, що він віддав людям вогонь і зробив їх щасливішими.
Візит океанід і Океана
Титан не був зовсім самотнім. Одного разу до нього припливли океаніди — морські німфи, які були його родичками. Вони плакали, бачачи, як Прометей страждає. Вони запитували, чому Зевс так жорстоко покарав його. У відповідь Прометей розповів свою історію: як він допоміг Зевсу у боротьбі проти титанів, як переконав свою матір Феміду і богиню землі Гею встати на бік нового бога. Саме Прометей порадив Зевсу кинути переможених титанів до Тартару.
Але Зевс не оцінив його допомоги. Коли Прометей заступився за людей, його колишній союзник перетворився на ворога. Океан, батько океанід, прийшов до Прометея, пропонуючи свою допомогу. Але титан відмовився. Він попередив Океана, що втручання може призвести до його загибелі. Океан пішов, сумуючи за своїм родичем.
Іо і пророцтво
До скелі, де був прикутий Прометей, прибігла Іо — дівчина, перетворена на корову через ревнощі Гери. Її безперестанку мучив ґедзь, і вона шукала хоча б трохи спокою. Іо просила Прометея сказати, коли її страждання закінчаться. Прометей розповів їй, що її шлях буде довгим і важким, але врешті вона знайде спокій біля гирла Нілу. Там вона знову стане людиною, а її син стане царем. Прометей також передбачив, що від її нащадків народиться герой, який звільнить його від кайданів.
Іо попрямувала далі, а Прометей продовжував свої пророцтва. Він знав, що влада Зевса не вічна, і що одного дня новий герой змінить хід історії.
Розплата Зевса
Зевс, почувши про пророцтва Прометея, розгнівався ще більше. Він послав Гермеса вимагати від титана розкрити таємницю — хто стане причиною його падіння. Прометей відмовився відповідати. Тоді Зевс скинув скелю в безодню і наказав орлу щодня прилітати і клювати печінку титана. Кожного дня печінка відновлювалася, і муки Прометея тривали без кінця.
Звільнення
Пройшли століття. Люди продовжували користуватися дарами Прометея, а Зевс змінився. Він уже не був тираном, а правив справедливо і мудро. Але муки Прометея тривали.
Одного дня з’явився герой Геракл. Він почув про страждання титана і вирішив допомогти. Геракл убив орла своєю стрілою, а потім звільнив Прометея. Кайдани були розбиті, а залізне вістря, що пробивало груди титана, було витягнуто.
Після звільнення Прометей розповів Зевсу свою таємницю: не можна було одружуватися на морській богині Фетиді, бо її син перевершить свого батька. Зевс послухався поради. Фетида вийшла заміж за смертного Пелея, і їхній син Ахілл став найбільшим героєм Греції.
Спокій Прометея
Хоча Прометей був звільнений, він носив залізне кільце з уламком скелі, до якої був прикутий. Це було нагадуванням про його страждання і про ціну, яку він заплатив за свій подвиг.
Його історія стала символом незламності, любові до людства і готовності йти на жертви заради вищої мети. Прометей — це приклад того, як навіть один може змінити світ.