Зав’язка. Груднева субота в школі Пенсі. Холдена Колфілда вигнали за неуспішність (провалив 4 предмети з 5). Після прощального візиту до вчителя Спенсера та конфлікту з сусідом по кімнаті Стредлейтером через Джейн Ґаллахер, Холден не витримує тиску нещирості. Він одягає свою червону шапку і посеред ночі їде до Нью-Йорка, щоб перечекати три дні до офіційного початку канікул у готелях, не з’являючись вдома.
Розвиток дії. У Нью-Йорку Холден стикається з тотальним відчуженням. Він намагається знайти розраду в барах, розпитує таксистів про те, куди діваються качки взимку (символ його власної бездомності). Епізод із повією Санні та сутенером Морісом викриває його вразливість: Холдену потрібна не фізіологія, а просте людське спілкування, проте світ пропонує лише бруд і цинізм. Його подорож — це блукання лабіринтами мегаполіса, де кожен дорослий здається "липовим".
Кульмінація. Холден таємно прокрадається додому, щоб побачити Фібі. У розмові з нею він відкриває свою мрію: він хоче бути "ловцем у житі". Помилково цитуючи Бернса ("якщо хтось спіймає когось у житі"), він уявляє поле, де граються діти, а він стоїть над прірвою, щоб не дати малечі впасти. Це символ захисту дитячої невинності від "прірви" дорослого лицемірства. Фібі ж доводить йому, що він "нічого не любить", що змушує Холдена шукати порятунку у вчителя Антоліні, але й там він бачить лише загрозу своєму ідеалу.
Розв’язка. Фібі хоче втекти з братом на Захід, але Холден розуміє, що не може зруйнувати її життя своєю втечею. Він веде її до зоопарку. Під проливним дощем він дивиться, як Фібі крутиться на каруселі і намагається схопити "золоте кільце". Холден відчуває раптове щастя: він усвідомлює, що не можна заважати дітям падати, бо це частина їхнього досвіду. Історія завершується в психіатричній клініці в Каліфорнії, де Холден проходить курс лікування і визнає, що сумує навіть за тими, кого вважав фальшивими.
