Зав’язка. Сонячного ранку в раю Будда гуляє берегом озера Лотосів. Крізь прозору воду він бачить пекло, де в Кривавому озері мучиться грішник Кандата. Згадавши, як той колись у лісі пошкодував павука, Будда опускає в безодню срібну павутинку райського павука.
Розвиток дії. У пеклі панує чорна темрява. Кандата помічає нитку, що сяє над ним, і починає підніматися вгору. Це шлях довжиною в тисячі рі. Коли він зупиняється перепочити, то бачить, що за ним по тій же нитці піднімаються тисячі інших грішників. Замість радості, героя охоплює тваринний страх: він боїться, що нитка обірветься.
Кульмінація. Кандата кричить людям під ним: «Геть! Це моя павутинка!». Тієї самої миті павутинка лопається саме над руками Кандати. Вона не витримала не фізичної ваги людей, а раптового прояву злоби та жадібності головного героя.
Розв’язка. Кандата падає назад у Криваве озеро. Будда з сумом спостерігає за цим і йде далі. Райські лотоси продовжують квітнути, наповнюючи повітря пахощами. У раю настає полудень — світ залишається гармонійним, попри загибель того, хто не витримав іспит на людяність.
