Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX- початку XX cт. - Початок епохи -ізмів у літературі

(Про перехід до модернізму та його художні відкриття)

...модернізм можна вважати бунтом проти «реалізму», але не проти «реальності».

Джон Міллер,

американський літературознавець

...що не день, то інший «-ізм». Поети в’‎яжуться в суцвіття.

Ліна Костенко

Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX— початку XX cт.

Наша епоха постійно вражала нас новими відкриттями і захопленнями: вона то вводила нас у світ нездійсненних романтичних мрій, то привертала увагу до усіх сфер громадсько-суспільного життя, то говорила фактами замість звичних узагальнень і нарешті заперечила реальність, полинувши в нову дійсність — людський дух.

Жан Мореас, французький поет

ПРО ВПЛИВ ФІЛОСОФСЬКИХ КОНЦЕПЦІЙ НА РОЗВИТОК МОДЕРНІЗМУ

Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався загальною кризою суспільства, що охопила різні сфери життя. Проте передчуття наближення історичних і соціальних перетворень сприяло пошукам нових ідеалів у житті і творчості. Не задовольняючись засобами романтизму і реалізму, митці починають активно використовувати нові форми відображення нових загальнолюдських і художніх цінностей.

У суспільстві набирає популярності робота німецького філософа Артура Шопенгауера «Світ як воля та уявлення », в якій була запропонована теорія про світ як витвір вищої сили і світову волю як абсолютну цінність особистості, глибинну суть усього живого. Наблизитися до пізнання світу, на думку філософа, може лише той, у кого естетична інтуїція домінує над інтелектуальним, пізнавальним началом, тобто лише митець, шлях якого — це естетичне споглядання і моральне вдосконалення.

Під впливом ідей Шопенгауера розвивається філософія Фрідріха Ніцше, що сповідує відмову від багатьох традиційних уявлень, ідею виховання «надлюдини», що починається з руйнування старих християнських правил. Людина залишається наодинці із собою. Вона розуміє, з одного боку, свою соціальність, а з іншого боку, самотність у глобальному світі. Це і проголошує Ніцше: «Бог помер». Тільки людина, на його думку, з її волею і сильною душею здатна проникнути в таємниці всесвіту.

Людина стає відчуженою від світу, замкнутою в своїй фантазії — бо це єдиний шлях зрозуміти світ і пояснити його творчо. Українська дослідниця Соломія Павличко так пояснювала світоглядні тенденції того періоду: ««Бог помер», — проголосив Ніцше, залишилася людина, яка має стати тим, ким вона є. Тільки тепер Людина може себе повністю зрозуміти і зреалізувати. Разом з Богом відійшла певна система цінностей, а людина постала перед потребою вийти за межі старих, зручних відповідей на вічні запитання».

Такий новий, змінений світ уже було неможливо пізнати, сприйняти і показати засобами класичного мистецтва. Традиційні спроби митців не здатні реалізуватися і фактично стають не потрібні суспільству. Новий світ можна пізнати за допомогою інтуїції (інтуїтивно) — вважав французький філософ Анрі Бергсон. На його думку, найвищим знанням є індивідуальне переживання, інтуїція, душа людини — неповторна й унікальна, і мистецтво має бути формою саме такого пізнання світу. Він наголошував на необхідності пошуку нових естетичних форм, здатних відображати передусім враження і почуття людини.