Весняна гроза (1828) - Федір Тютчев 1803-1873 - ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX ст.

Зарубіжна література 10 клас (рівень стандарту) - О. М. Ніколенко - Грамота 2018 рік

Весняна гроза (1828) - Федір Тютчев 1803-1873 - ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX ст.

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

Гримить відлуння голосисто!

От дощик бризнув, пил летить.

Краплин прозорчасте намисто

На сонці золотом горить.

Біжать потоки вод прозорих,

Пташиний не змовкає гам,

І в лісі гам, і шум у горах, —

Усе підспівує громам.

Ти скажеш: пустотлива Геба,

Кормивши Зевсові орла,

Громокипучий кубок з неба

На землю з сміхом розлила.

(Переклад Максима Рильського)

«ІЩЕ ГОРЯТЬ В ДУШІ БАЖАННЯ...». Перлиною світової лірики є цикл віршів І Ф. Тютчева, присвячених О. Денисьєвій, юній дівчині, у яку був закоханий поет (вірші написані з 1850 р. до останніх років життя). Характерними ознаками «денисьєвського циклу» є пристрасність оповіді, діалогічність, форма щоденника, психологізм, напруженість колізій, високі почуття. Любов для поета — «і блаженство, і безнадія». Світлий образ коханої поєднаний із трагічними настроями ліричного героя, який усвідомлює, що в нього залишилося вже мало часу, але він не перестає кохати. Незважаючи на суспільні перепони, ліричний герой Ф. Тютчева ладен віддати життя заради високого почуття. Кохання змальоване в романтичному стилі як стихія, що полонить і не відпускає людську душу.