ОСКАР УАЙЛЬД - КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ

Шукай краси, добра шукай!

Вони є все, вони є всюди.

Не йди в чужий за ними край,

Найперш найди їх в свої груди.

Іван Франко

Сторінки життя і творчості

Неподалік від Великої Британії, на одному з островів, розташована країна, яка завжди боролася за свою незалежність, — Ірландія. Тут зберігають давні традиції, однією з яких є національне свято — День святого Патрика. Згідно з легендою, святий Патрик приніс в Ірландію християнську віру й позбавив країну від різних бід. Де б не опинилися ірландці, вони скрізь святкують цей день, символом якого став зелений трилисник.

Національною гордістю цієї країни є письменник Оскар Уайльд, який народився в столиці Ірландії м. Дубліні 16 жовтня 1854 р. Його повне ім’‎я — бекар Фінгал О’‎Флаерті Уїлс Уайльд. Однак у літературі він відомий як Оскар Уайльд. Батько письменника, Вільям Роберт Уайльд, був лікарем-окулістом, але також займався дослідженням історії Ірландії, збирав національний фольклор, писав книжки про видатних ірландців. Ці батькові захоплення зацікавили й сина Оскара.

Леді Джейн Франческа Уайльд, мати митця, вільно володіла багатьма європейськими мовами, перекладала художні твори, писала вірші. Про своїх батьків О, Уайльд пізніше згадував: «Вони дали мені шляхетне ім’‎я та залишили по собі благородну пам’‎ять не тільки в моєму серці, літературі, мистецтві, науці, але й в історії моєї країни — історії становлення нації». Про себе він завжди говорив: «Я не англієць, я ірландець, а це зовсім різні речі».

Оскар досконало опанував французьку, давньогрецьку, латинську, німецьку мови. З дитинства мав інтерес до всього таємничого й фантастичного. У родині Уайльдів була чудова бібліотека. Змалку він, заховавшись від дорослих серед книжкових шаф, поринав у світ захопливих пригод.

Трініті-коледж. м. Дублін (Ірландія )

До дев’‎яти років Оскар здобував освіту вдома. Потім навчався в Королівській школі Партора (м. Енніскіллен). Після успішного закінчення школи отримав королівську стипендію на продовження навчання в Трініті-коледжі, який юнак закінчив із золотою медаллю за блискучі знання з давньо грецької літератури. Відзнака дала йому змогу вступити до най престижнішого закладу Європи — Оксфордського університету. Його ім’‎я назавжди ввійшло до золотої книги Оксфорда, як і імена королів, прем’‎єр-міністрів, митців, які також закінчили цей славетний заклад.

Уже тоді Уайльд почав замислюватися над призначенням мистецтва у світі. Він понад усе цінував красу, уважаючи, що краса здатна облагородити й одухотворити життя. У красі вбачав порятунок людства й вищу мету існування.

Отримавши в 1878 р. ступінь бакалавра мистецтв, він почав самостійне життя в Лондоні. Відтоді Уайльд дивував Лондон своїм незвичайним одягом (подібним на одяг казкового принца — оксамитова куртка, вишукана краватка н обов’‎язково квітка), розкішною обстановкою своїх) будинку (де було багато красивих речей), а ще — оригінальністю свого таланту. Як говорив письменник, будь-яка жива квітка є прекрасною, але художник «може зробити її ще прекраснішою і досконалішою, якщо торкнеться пелюсток своїм пензлем», тобто закарбує у творі мистецтва.

Якось О. Уайльд поцікавився, про що мріють його діти. Розмова із сином підштовхнула письменника до створення літературних казок, які повинні були, на його думку, розвивати фантазію, естетичний смак і мораль дітей. У довершеній формі літературної казки письменник намагався пояснити важливі істини: життя кожної людини має смисл: краса має бути не тільки зовнішньою, а й внутрішньою; люди повинні любити й поважати одне одного; справжнє мистецтво не підвладне часу та ін.

1888 р. вийшла друком збірка письменника «Щасливий принц», а 1891 р. — збірка «Гранатовий будиночок». У процесі роботи над ними О. Уайльд писав: «Мої казки призначені для дорослих дітей від 18 до 80 років». Також він зазначав, що його казкові твори є «повчаннями, які з метою зацікавлення публіки викладено у формі вигадки».

О. Уайльд. 1882 р.

О. Уайльд. 1882 р.

Як і в народних казках, героями творів О. Уайльда стали принци й принцеси, чаклуни та велетні, тварини й птахи, які здатні розмовляти. У творах митця присутні чарівні речі, незвичайні обставини й магічні перетворення. Водночас казки письменника мають і чимало відмінностей від фольклору. Події в казкових творах О. Уайльда зумовлені не тільки художнім вимислом, а й довколишньою дійсністю, у казках

митця не завжди буває щаслива кінцівка (власне, як і в житті). Персонажі зі своїми почуттями, мріями, стражданнями більше нагадують реальних людей. Інколи їх не можна оцінити однозначно, бо вони змінюються: негативні персонажі можуть ставати позитивними або навпаки (залежно від їхніх учинків). Головними випробуваннями для героїв О. Уайльда стають не зовнішні боротьба з чудовиськами, подорож у невідомий світ, а саме ті, які виявляють внутрішню сутність героїв, — їхня стійкість, мораль, милосердя, любов та інші якості. Тому й чарівні перетворення, які є традицією народної казки, поширюються письменником не на зовнішній, а передовсім на внутрішній світ людини.

Роздумами про співвідношення добра й краси в житті людини просякнуті всі твори письменника. Митець писав: «Усі ми ходимо по багнюці, але деякі з нас дивляться на зірки». Отже, у казках О. Уайльда розсипано багато зірок, тобто мудрих істин, — і для дітей, і для дорослих. Вирушаймо на їх пошуки та відкриємо їх для себе...

З творами О. Уайльда українські читачі ознайомилися ще за життя письменника. Творчість митця та його погляди на красу вплинули на пошуки українських поетів початку XX ст.: Миколи Вороного, Олександра Олеся, Павла Филиповича, Миколи Зерова та ін. Казки О. Уайльда перекладали Ростислав Доценко, Ілько Корунець, Тетяна Некряч.