КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ - МАРИНА ЦВЄТАЄВА - СИЛА ТВОРЧОЇ УЯВИ

Історія створення

Вірш «Книги в червоній палітурці» написаний приблизно в період 1908-1910 pp. У той час М. Цвєтаєва почала готувати до друку свою першу книжку — «Вечірній альбом». Твір увійшов до розділу «Дитинство». Молода авторка відчувала, що ЇЇ дитинство відходить у минуле, попереду на неї чекало велике доросле життя. У подальшу путь вона взяла із собою незабутні враження та спогади про твори мистецтва (музики й літератури), які полюбила з дитинства.

Книги в красном переплете

Из рая детского житья

Вы мне привет прощальный шлете,

Неизменившие друзья

В потертом, красном переплете.

Чуть легкий выучен урок,

Бегу тот час же к вам, бывало,

— Уж поздно! — Мама, десять строк!.. —

Но, к счастью, мама забивала.

Марини Цвєтаєва. 1910 р.

Сестри Цвєтаєві. 1905 р.

Дрожат на люстрах огоньки...

Как хорошо за книгой дома!

Под Грига, Шумана, Кюи

Я узнавала судьбы Тома.

Темнеет, в воздухе свежо...

Том в счастье с Бэкки полон веры.

Вот с факелом Индеец Джо

Блуждает в сумраке пещеры...

Кладбище... Вещий крик совы...

(Мне страшно!) Вот летит чрез кочки

Приемыш чопорной вдовы,

Как Диоген1, живущий в бочке.

Светлее солнца тронный зал,

Над стройным мальчиком — корона...

Вдруг — нищий! Боже! Он сказал:

«Позвольте, я наследник трона!»

Ушел во тьму, кто в ней возник.

Британии печальпы судьбы...

— О, почему средь красных книг

Опять за лампой не уснуть бы?

О золотые Бремена,

Где взор смелей и сердце чище!

О золотые имена:

Гекк Финн, Том Сойер, Принц и Нищий2!

Книги в червоній палітурці

Із раю, де я ще дитя,

Мені шлете свої привіти,

Одвічні друзі на життя,

В червону палітурку вшиті.

Лишень я вивчу свій урок,

Тоді, бува, до вас біжу я,

— Вже пізно! — Мамо, ще рядок!..

Вона ж, на щастя, не слідкує.

У люстрі вогник миготить...

Із книгою так добре вдома!

Під Гріґа, Шумана, Кюї

Я пізнавала долю Тома.

Вечірня сутінь, свіжість, щем...

Том разом з Беккі щиро вірить.

Ось Індіанець Джо з вогнем

В печері темній зло сновидить...

І цвинтар... Віщий гук сови...

(Як страшно!) Мчить через купини

Приймак бундючної вдови,

Як Діоген, схиливши спину.

Ясний, як сонце, тронний зал,

Над хлопчиком струнким — корона...

О Боже! Злидар!.. Він сказав:

«Я нині спадкоємець трону!»

Хто з темряви — той в ній і зник.

Британії печальні долі...

— Чому ж серед червоних книг

Заснути знов не маю волі?

О золота ця сторона,

Де погляд вільний, в серці вирій!

О золоті ці імена:

Гек Фінн, Том Сойєр, Принц і Злидар!

(Переклад Богдана Сторохи)

1 Діоген — давньогрецький філософ, який за легендою жив у діжці.

2 Принц і злидар — герої повісті Марка Твена «Принц і злидар» — схожі один на одного англійський принц Едуард Тюдор і маленький жебрак Том Кенті, які ля велінням долі помінялися своїми ролями; потрапивши в незвичне середовище, кожен із них відкрив для себе важливі істини.

С. Дж. Гай. Цікава книжка. 1880і роки

Література і мистецтво

У вірші М. Цвєтаєвої згадуються імена великих композиторів XIX ст. — Едварда Ґріґа (Норвегія)» Роберта Шумана (Німеччина), Цезаря Кюї (Росія). Композиторів об’‎єднує те, що в їхніх творах знаходили втілення народні образи, казкові сюжети, природа рідного краю. їхня музика сповнена світла і радості, у ній немає тривоги Й напруження. Марині Цвєтаєвій дуже подобалася мелодія Е. Ґріґа -«Ранковий настрій». Ви можете її прослухати за допомогою Інтернету.

Робота з текстом

1. З якими почуттями героїня вірша згадує про своє дитинство?

2. У яких кольорах авторка змальовує минулі роки? Що, на вашу думку, можуть означати ці кольори?

3. Якими вам видалися стосунки матері й доньки, домашня атмосфера у вірші?

4. Назвіть літературні твори, їх авторів і персонажів, що згадуються у вірші М. Цвєтаєвої.

5. Назвіть імена та прізвища композиторів, що згадуються у творі. Чому саме вони, на вашу думку, були близькими серцю героїні вірша?

6. Які епізоди з книжки «Пригоди Тома Сойєра» ви впізнали у вірші М. Цвєтаєвої?

7. Визначте в тексті слова, речення, засоби пунктуації, які вказують на сильні емоції, переживання героїні.

Знайдіть в українському перекладі епітети та метафори. Порівняйте їх із текстом оригіналу.

Для обговорення

1. Чому авторка назвала книжки друзями героїні вірша?

2. Чи має значення колір палітурки (саме червона, а не чорна, не зелена чи іншого кольору)?

Краса слова

У віршах, як і в прозових творах, є свої герої й героїні. Як правило» вони не мають імен. Автор віршів веде душевну розмову з читачем, використовуючи слово «Я»-, але це не означає, що він (або вона) пише тільки про себе. У поетичному творі розкриваються почуття, настрої, думки, які близькі й іншим людям. Хоча автор і використовує «Я», але має на увазі не тільки себе особисто, а й те, що може бути важливим як для його часу, так і для багатьох поколінь, у тому числі для нас із вами.

У вірші М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» героїня трохи схожа на саму письменницю. Бона щира, відверта, любить музику й художню літературу, а ще — сумує за своєю матір ю, рідним домом, де їй було тепло й затишно. Однак героїня твору є втіленням не тільки особи самої авторки, а й рис багатьох людей, які люблять читати, слухати музику «фантазувати» мріяти (тобто і нас із вами).

У поезіях теж є сюжет, але він відрізняється від сюжету прозових творів. У віршах зображуються події не стільки зовнішнього, скільки внутрішнього життя — плин настроїв, почуттів, думок, образів. Юна героїня разом з улюбленими персонажами переживає їхні випробування й почуття. Хвилювання юної героїні передають незавершені речення, оклики, запитання, вставні конструкції, позначені дужками. Найбільш напруженим моментом вірша (своєрідною психологічною кульмінацією) є запитання, яке залишається без відповіді: «Чому ж серед червоних книг / Заснути знов не маю волі?» (рос. «О, почему средь краєных книг / Опять за лампой не уснуть бы?»). У цих рядках звучить ціла гама почуттів — і любов до читання, і туга за дитинством і рідною домівкою, і глибока печаль від неможливості повернення в минуле.

Проте героїня вірша назавжди зберігає у своїй душі «золоті* спогади й імена улюблених літературних персонажів — Тома Сойєра» Гека Фінна, принца і злидаря. У фіналі (розв’‎язці або кінцівці) вірша не випадково названі персонажі Марка Твена, письменника, який навчив дітей сміятися, радіти життю, бути собою. Це свідчить про те, що вічні цінності літератури героїня вірша бере в подальше життя.