(бл. 680-640 pp. до н. є.)

Коли читаєш вірші давньогрецьких поетів, мимоволі розумієш, що за декілька тисяч років люди не так уже й змінилися. Хто разом із давньогрецьким поетом Архілохом не міг би вигукнути: «Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять — / Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь»?..

Архілох знав, що казав, бо він, син аристократа й рабині, змушений був покинути свій рідний острів Парос і поневірятися світами, заробляючи на хліб небезпечною професією найманця. Він і загинув як воїн у бою.

Здавалося б, що поет-воїн мав би обрати за взірець для своїх віршів героїчні поеми Гомера. Однак Архілох жив уже в іншу епоху. Він був не гомерівським героєм, а звичайною людиною, яка має тільки одне життя, і не хоче розлучатися з ним. Можливо, саме це приваблювало давніх греків у віршах Архілоха: вони впізнавали себе, свої радощі, прикрощі та страхи. Архілох творив на межі двох епох — давньої, героїчної (добиГомера), і нової, авантюрно-прагматичної. Чи не вперше у світовій літературі він відчув, що людина — лише маленька піщинка у вихорі земного життя. Тож не дивно, що після смерті поета співвітчизники шанували його як напівбога. Земляки спорудили на честь Архілоха святилище, руїни якого можна побачити й нині...

Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —

Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.

Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча — завжди будь Непохитне.

Переможеш — не хвались відкрито цим,

Переможене — удома в самотині стримуй плач,

Радість є — радій не надто, є нещастя — не сумуй

Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.

Переклад Г. Качура

Всі шляхи богам відкриті — Мов підкошені падуть.

Часто з чорної землі І тоді за лихом лихо

Піднімають горем вбитих, Гне їм спину, і вони

А не раз по волі їх Йдуть по світу жебраками

Самовпевнені і горді, Без думок і без мети.

Хліб мій на списі замішений; теж і вино я на списі

Маю ісмарське, і п’‎ю, спершись на списа також.

В горі невтішному всі заніміли, Перікле, сьогодні,

Сумно за нашим столом, місто затихло в журбі.

Хвилі бурхливі таких благородних людей поховали -

Біль непомірний тепер стискує наші серця.

Та пам’‎ятайте про те, що від горя жорстокого захист

Нам дарували боги — стійкість твердої душі.

Лихо зрадливе не спить, а чатує на кожного пильно:

Нині ридаємо ми, ятриться рана у нас,

Завтра — на інших черга, то ж візьміть себе в руки скоріше,

Мужніми будьте, терпіть, сльози облиште жінкам.

Переклади А. Содомори

1. Як ви розумієте вислови «вмій пізнати зміни в людському житті», «стійкість твердої душі»? Обґрунтуйте свою точку зору. 2. На стінах дельфійського оракула було викарбовано: «Міра понад усе». Чи суголосне це висловлювання віршам Архілоха? Наведіть приклади з тексту. 3. Яким бачить справжнього чоловіка Архілох? 4. Що, з точки зору Архілоха, керує людською долею і що дасть людині «від горя жорстокого захист»? 5. Чи можна вірші поета назвати філософськими? Чому? Чи можемо ми скористатися порадами Архілоха?