Способи зображення дійсності - ВСТУП

Уявіть себе на блакитному березі світу літератури. Повітря тут м’‎яке і прозоре; від океану віє свіжим морським повітрям. За високим бірюзовим небосхилом, місцями вкритим білосніжним мереживом хмар, швидко піднімається золотиста куля сонця. Віковічний океан зараз знаходиться в доброму настрої.

Зображення світу і людини в художніх творах різниться: хто, про що і як говорить. Представляючи читачеві той чи інший предмет розмови, автор вибирає до нього різні підходи. У світі літератури - це три роди: епос, лірика і драма.

Розібратися з особливостями кожного літературного роду в цьому океані літератури нам допоможе надійний орієнтир - образ маяка, грандіозної споруди, яку в реальному житті встановлюють для того, щоб полегшити мандрівникам-мореплавцям шлях, позначити небезпечні місця, вказати на кращий прохід.

Маяки, як відомо, належать усьому людству, вони є знаком доброї надії для кожного. Зазвичай, маяк - це велична вежа виразної форми, зведена високо на підводній скелі, що пильно охороняє сміливих мандрівників, які підкорюють неспокійні води океану, від підступності Нептуна. Капітальна вежа маяка буде для нас образом епічного роду літератури (від грец. epos - слово, мова).

Роди літератури - способи зображення дійсності, її образного відтворення.

Для зображення дійсності у письменника е певний підхід: докладно розповісти про предмет, події, що з ним пов’‎язані. Епос - це сюжетна, детальна оповідь про людину, її життя. Автор послідовно описує героїв, їхні вчинки, характери, взаємини з оточенням. Предмет епосу: характери, побутове і природне середовище, в якому існують і взаємодіють персонажі (головні та другорядні).

Сутність епічного роду літератури — це здатність охопити життя в його об’‎єктивній повноті. Сюжет епічного твору складається з подій, що відбуваються в певному часі і просторі; з вчинків героїв; з різних обставин, в яких ці герої діють. Оповідач - посередник між зображеним і читачем. Текст має описово-оповідні форму, є переплетенням оповіді та висловлювань персонажів (діалоги, монологи).

Залежно від своєрідності змісту та форми твір відносять до того чи іншого жанру. На величному тілі маякової вежі зазначені основні жанри епосу, які діляться на малі (оповідання, новела, нарис), середні (повість) і великі форми (роман, роман-епопея).

Маяки оснащені потужним джерелом світла, щоб бути добре помітними в нічний час. На вершині маяка завжди світить ліхтар, який посилає з настанням сутінків рятівний вогонь в нічну далечінь. Цей ліхтар буде для нас образом-символом наступного роду літератури - ліричного. Для того, щоб відтвориш життя за допомогою слова, у автора є можливість розповісти не тільки про події, а й про враження, яке вони справили на нього, про ті почуття, які вони викликали.

Лірика (від грец. lуrа - музичний інструмент, під звуки якого виконувалися вірші, пісні) зображує внутрішній світ людини, рух душі, почуття і переживання, складне духовне життя; змальовує стан ліричного героя в певний момент життя. Слово в ліриці передає емоційний стан мовця.

Зовнішнє життя подається суб’‎єктивно, через сприйняття ліричного героя. Як мореплавці ставляться до сигналів маяків з найвищою довірою і трепетом, так і внутрішній світ ліричного героя знаходить відгук і тепло у серцях читачів. Ліричні твори навчають нас відчувати, здогадуватися, уявляти.

Душевні рухи та емоційні стани людини передаються в ліриці з певним ступенем чуттєвої концентрації. Особливе значення для цього роду літератури мають образні можливості мови: ритмічність, засоби художньої виразності, поетична інтонація, єдність переживання і мови.

На золотих променях, які розсіюються від ліхтаря нашого маяка, висвічуються жанри лірики: ліричний вірш, романс, елегія, ода, сонет, пастораль та ін. Основні теми лірики: пейзажна, громадянська, інтимна, філософська, лірика про дружбу тощо.

Що б не сталося, які б катаклізми не трапилися, ліхтар не повинен гаснути, за будь-якої погоди. Для автора ліричного твору це можливість відчувати, як звучить свій власний внутрішній голос.

Океанська дорога велика і широка. Безжальні урагани часто здіймають високі хвилі. Багатотонні маякові вежі вигримують натиск лютих штормів, що рокочуть таємничим гулом.

Для відтворення дійсності письменник може використати третій підхід — зобразити предмет в дії, в русі, представити читачеві його в оточенні інших явищ. Такий спосіб властивий драматичному роду літератури (від грец. drama - дія).

У драмі зображуються найбільш значущі події, які розвиваються швидко, енергійно, як хвилі в океані, зіштовхуючи дійових осіб (головних, епізодичних, позасценічних). Структура мови вирізняється монологами, діалогами, авторськими ремарками. Через мовне саморозкриття персонажів можемо уявити місце дії, час, обстановку, в якій вони живуть, представити їх зовнішність, манеру говорити, рухи і жести. Такі твори призначені, як правило, для виконання на сцені.

Особливу роль у драмі відіграє конфлікт (зовнішній чи внутрішній), прихована чи явна боротьба діючих осіб. Вирішення цього конфлікту йде в напруженій боротьбі персонажів один з іншим, з обставинами, з самими собою.

Величезні хвилі океану світу літератури шумно наганяють одна одну. Кожна така хвиля - окремий жанр драматичного роду: комедія, трагедія, драма, трагікомедія, містерія, фарс, феєрія та інші.

Незважаючи на те, що кордони між родами не можна провести з абсолютною точністю і є цілий ряд перехідних форм, основні особливості кожного роду досить визначені. У літературознавстві не прийнято використовувати в якості критерію розрізнення літературних родів опозицію «вірші - проза». Може бути епічний твір, написаний віршами (наприклад, «Іліада» Гомера), може бути ліричний, написаний прозою (скажімо, популярний жанр вірші у прозі або любовний лист). Критерії розрізнення лірики, епосу і драми треба шукати в способі зображення людини: епос — це розповідь про події, долі героїв, їх вчинки і пригоди; лірика - переживання подій, зображення почуттів, внутрішнього світу, емоційного стану ліричного героя; драма - зображення подій і відносин між героями на сцені.

Наш маяк світить вдень і вночі, даруючи надію і опору кожному, хто мандрує безмежним світом літератури.