Література першої половини ХХ століття

Модерністська проза на початку ХХ ст.

Джеймс Джойс(1882-1941)

Іншим видатним письменником-модерністом був Джеймс Джойс (1882-1941). Його дитинство і юність пройшли в Ірландії: він народився в Дубліні (як Уайльд і Шоу), навчався в єзуїтському коледжі та Дублінському університеті. В юності Джойс захоплюється театром і драматургією, присвячує свої перші статті драматургії Ібсена, Уайльда, Шоу, перекладає п’єси Гауптмана, сам пробує сили як драматург (п’єса «Блискуча кар’єра»). У двадцятирічному віці він їде в Париж, де провів майже рік, а в 1904 році вже назавжди залишає Ірландію. Більшість свого життя він проведе у Франції та Швейцарії.

1907 року опубліковано першу поетичну збірку Джойса «Камерна музика». У 1914 році Джойс пише психологічне есе «Джакомо Джойс», з’являється друком його збірка новел «Дублінці», а ще за два роки — роман «Портрет художника в юності». 1918 року Джойс пише п’єсу «Вигнанці». 1922 року окремою книгою виходить найзнаменитіший твір письменника — роман «Улісс». Останній роман Джойса «Поминки по Фіннегану» був закінчений у 1939 році. Цього ж року була надрукована поетична збірка «Пенні за штуку».

Перший успіх Джойсу принесла збірка «Дублінці». «Моїм наміром, - зазначав автор, - було написати розділ з духовної історії моєї країни, і я обрав місцем дії Дублін, оскільки, з моєї точки зору, саме це місто є центром параліча». Джойс майстерно відтворив похмуру атмосферу, в якій перебувають ірландці, розповідає про крушіння їх надій, загибель талантів, процвітання бездуховних ділків. У цілому тон «Дублінців» безпристрасний, а стиль реалістичний. Більшість героїв книги згодом стануть персонажами роману «Улісс».

Есе «Джакомо Джойс» у літературному обігу з’явилося лише 1968 року. У цьому невеличкому творі, ніби в зародку, є все те, що згодом виявило Джойса як видатного письменника-модерніста. «Джакомо Джойс» є чи не єдиним твором Джойса, в якому всі ознаки його стилю вкладені в таку малу форму. Це проба й кристалізація авторського стилю, що вповні розвинеться в «Уліссі», це «новий стиль» Джойса

Есе має фрагментарну композицію, воно побудовано як «потік свідомості» головного героя. Час дії умовний, як і ситуації розвитку історії кохання. Увага письменника зосереджується на внутрішньому житті особистості, її думках і порухах серця. Він сам є і героєм, і творцем твору: в тексті наводяться факти біографії Джойса (перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, читання лекцій про Шекспіра, написання «Улісса», одруження з Норою Барнакль, захоплення Амалією Поппер). Однак автобіографічне настільки переосмислюється, узагальнюється ним, що есе набуває широкого філософського звучання. Власна біографія - лише привід для роздумів про життя людини, її поривання та падіння, надії й розчарування, про мистецтво, пошуки себе у світі й усвідомлення сенсу свого існування.

Привертає увагу незвичайна форма тексту. У кожній його фразі пульсує життя духовно обдарованої людини, а особлива ритміка розірваних рядків відтворює биття людського серця й пульсацію думки, що ніколи не зупиняться у своїх пошуках.

«Джакомо...» має сюжетом кохання молодого вчителя англійської мови Джакомо Джойса до своєї учениці (очевидно, саме в цьому криється причина того, що твір не друкувався за життя автора), зраду ним власної дружини, муки прощання та, зрештою, ще одну, випадкову, зустріч коханців у Парижі. Прямо про всі ці епізоди не сказано -існують лише натяки - з них читач реконструює загальне тло подій. Але головнішим є сюжет іншого типу -асоціативний - розлоге поле паралелей, через які свідомість персонажа «перецитовує», відновлює з підсвідомості колись уже засвоєне величезні пласти світової культури.

Роман «Портрет художника в молодості» є автобіографічним твором, варіантом «роману виховання». Він являє собою переробку незавершеного автобіографічного роману «Герой Стівен». Це книга про становлення митця — обдарованого юнака Стівена Дедала (Стівен — від християнського першомученика Стефана, Дедал — від міфологічного митця, творця крил і заплутаного лабіринту), про стосунки мистецтва і життя. У п’яти розділах роману передано рух від дитинства до юності, історію розриву Стівена з сім’єю, релігією, батьківщиною.

«Біблією модернізму» іменують роман Джойса «Улісс», над яким письменник працював з 1914 по 1922 рік. Письменник Алехо Карпентьєр сказав: «...перед «Уліссом»...романісти застиглі здивовані... Джойс підбив підсумок цілій добі, певному способу життя людині на землі». Багато сучасних письменників назвали «Улісс» найвизначнішою книгою ХХ століття.

Дія роману розгортається протягом єдиного дня — 16 червня 1904 року (саме у цей день відбулася перша зустріч Джойса з ого майбутньою дружиною). Місце його дії — Дублін. Головними героями твору є відомий за попереднім романом Стівен Дедал та 38-річний дублінський єврей Леопольд Блум. Але назва твору приховує другий план: «Улісс» (латинський варіант імені Одіссей) пов’язаний з епічною поемою Гомера «Одіссея». Кожен з 18 епізодів Джойсового роману співвіднесений з певним епізодом «Одіссеї» і має назву, що відсилає до неї («Каліпсо», «Циклоп», «Ітака» і т.д), а дублінські герої мають своїх міфологічних прототипів. Блум — це сучасний Одіссей, що мандрує Дубліном у пошуках втраченого сина, Стівен — Телемак, який сумує про свого справжнього батька і мріє про батька духовного, дружина Блума Меріон (Моллі) — Пенелопа, котра очікує вдома чоловіка. Проте зв’язок Джойса з Гомером — доволі вільний. Набагато тіснішим і детальнішим є зв’язок «Улісса» з Дубліном. «Якщо місто зникне з лиця землі, - говорив Джойс, - його можна буде реставрувати за моєю книгою». Причому, поряд з конкретністю місця дії та персонажів, за задумом письменника, герої роману втілюють саме людство, а Дублін уподібнюється всесвіту.

Дія «Улісса» розпочинається о 8 ранку і завершується в 3 годині ночі. Вісімнадцять епізодів роману Джойс розділив на три частини. Перша з них має назву «Телемахіда» і охоплює три перші епізоди: «Телемак», «Нестор» і «Протей». У цій частині письменник і за стилістикою, і за ідейним змістом ніби продовжує свій «Портрет художника...»: читач зустрічається зі Стівеном, що викладає історію в дублінській гімназії. Друга частина роману - «Одіссея» - вміщує епізоди 4-15; вони всі пов’язані з мандрами по Дубліну Леопольда Блума (з ним ми зустрічаємось уперше в четвертому епізоді). Разом з його зовнішнім рухом, Джойс передає роботу його думки, все його життя постає у потоці свідомості, асоціацій, спогадів. Епізоди другої частини співвіднесені з піснями гомерівської «Одіссеї»: «Каліпсо», «Лотофаги», «Аїд», «Печера Еола», «Лістрігони», «Сцілла і Харібда», «Блукаючі скелі», «Сирени», «Циклоп», «Навзікая», «Бики Сонця» і «Цірцея». Три останні епізоди роману («Євмей», «Ітака» і «Пенелопа») об’єднані Джойсом у третю частину — «Повернення». У двох перших зображена зустріч і розлучення Одіссея-Блума і Телемака-Стівена, а останній являє собою потік свідомості Пенелопи-Меріон.

Визначний драматург Семюел Беккет, який певний час був другом і літературним секретарем автора «Улісса», зауважив якось, що «текст Джойса не про щось, він сам є це щось». Велич «Улісса» — передовсім у безпрецедентних формальних — жанрових, стильових, композиційних, мовних — пошуках його автора. Ніколи раніше до «Улісса» на перше місце у творі не виходили настільки чітко проблеми техніки письма, роботи з художньою формою і мовою. Російський перекладач і дослідник Джойса С.Хоружий іменує «Улісс» «одіссеєю форми».

Володимир Набоков налічує в романі Джойса три основні стилі: справжнього Джойса, ясний, прямий і неспішний; «потік свідомості», незавершену, рвану, квапливу мову; пародіювання всіх можливих стилів, як окремих авторських, так і стилів літературних напрямів. «Справжнього Джойса» більше за все у «ранніх» розділах, що склали «Телемахіду». Письменником віртуозно розроблений стиль потоку свідомості, який пронизує внутрішнє мовлення різних персонажів (Стівена, Блума, Меріон, Герти Макдауелл). А Джойс-пародист у всій красі проявляє себе в епізоді «Бики Сонця», в якому міститься понад 30 стилістичних моделей англійської літературної мови з англо-саксонської доби до початку ХХ ст. (Джойс пародіює стилі середньовічної латинської хроніки, драми-мораліте, лицарського роману, Джона Беньяна, Даніеля Дефо, Джонатана Свіфта, Лоренса Стерна, Чарльза Діккенса, Джона Рескіна тощо). Як писав Френк О’Коннор, «В «Уліссі» Джойс обходиться з мовою, начебто з пластиліном, він виліплює з нього все, що хоче...»

Але, мабуть, основним завоюванням Джойса-стиліста є не використання окремих експериментаторських форм і засобів, а те, що у кожному з епізодів (маються на увазі насамперед «пізні», починаючи з четвертого) роману, поряд з різноманітними літературними прийомами, є один провідний прийом. Це особлива техніка, в якому даний епізод створений, і при цьому для всіх епізодів вона є різною. Так, наприклад, епізод «Сирени» (11) є словесним моделюванням музики, «Навзікая» (13) — пародіювання «дамської преси», «Цірцея» (15) — драматична фантазія, «Ітака» (17) — пародією на катехизис (форма питання-відповідь), а «Пенелопа» (18) — потоком свідомості без розділових знаків на п’ятдесяти сторінках. Отже, можна стверджувати, що провідним прийомом «Улісса» є не потік відомості, монтаж чи пародія, а зміна стилів.

Рекомендована література:

Жантиева Д. Джеймс Джойс. — М.,1967;

Затонський Д.В. Джемс Джойс // Затонський Д.В. Про модернізм і модерністів. — К.,1972;

Хоружий С.С. «Улисс» в русском зеркале //Джойс Д. Сочинения в 3 т. — Т.3. — М.,1994;

Шахова К.О. «Улісс» Дж.Джойса //Література Англії ХХ століття. — К.,1995.

Запитання і завдання:

Які періоди пройшов у своєму розвитку європейський модернізм? Дайте характеристику кожному з них.

Назвіть провідних представників модернізму в поезії, прозі й драмі. Які модерністські школи зіграли найпомітнішу роль в літературному житті Європи?

У чому полягає своєрідність естетики і поетики модернізму?

Чому роман М.Пруста «В пошуках утраченого часу» називають «суб’єктивною епопеєю»?

Прослідкуйте зв’язок роману Пруста з поетикою імпресіонізму.

Яку функцію в романі «В пошуках утраченого часу» виконують такі категорії, як пам’ять, свідомість, підсвідоме?

Прослідкуйте за основними етапами творчої еволюції Джеймса Джойса. Схарактеризуйте його книги «Дублінці» і «Портрет художника в молодості».

У чому полягає художня специфіка психологічного есе «Джакомо Джойс»?

Як в романі Джойса «Улісс» перехрещується міфологічне й сучасне?

Схарактеризуйте художні пошуки Дж.Джойса в романі «Улісс».

Посилання на схожі матеріали:

• Джеймс Олдрідж «Останній дюйм» — Переказ
• Сила людського духу «Останній дюйм» Джеймс Олдрідж — Шкільний твір
• Розгорнута есеїстична рецензія на роман Джеймса Фенімора Купера «Звіробій» — Рецензія