Література епохи римського панування

Могутність Римської держави зростала поступово. Спершу були завойовані Південна Італія і Си пил і я — території грецьких колоній. Війна на півночі з кельтами закінчилася підкоренням усієї Північної Італії. З III - II ст. до н. е. почалася особливо інтенсивна експансія Риму в Грецію та еллінські країни, тобто його територіальні зазіхання вже вийшли за межі Апенінського півострова. Суперництво з Карфагеном за панування у Західному Середземномор'ї призвело до тривалих Пунічних війн, третя з яких завершилася зруйнуванням Карфагена в 146 р. до н. е. і приєднанням до Риму величезних територій Африки. Римляни завоювали майже всі східні землі балканських народів, під могутніми ударами їхніх легіонів упала величезна держава Селевкідів у Малій Азії. Третя війна Риму з колись грізною Македонською імперією закінчилася повним знищенням цієї держави, що дало можливість Риму виступити й проти свого колишнього сподвижника — Ахейського союзу, наймогутнішого об'єднання грецьких держав. У 146 р до н. е. римляни розгромили війська союзу, він припинив своє існування, а його центр — місто Коринф — було вщент зруйноване Після цього Еллада перетворилася власне на римську колонію, хоч і не зовсім зви чайного типу.

Вже давно між Елладою і Римською республікою встановилися особливі взаємини, зумовлені не так економічними, як культурними зв’язками. Починаючи з III ст. до н. е. еллінським державам і самій Греції довелося дедалі ближче знайомитися з майбутнім володарем світу, зокрема з його силою і жорстокістю. Загарбання римлянами низки еллінських держав призвело до економічної розрухи і різкого зниження їх культури Численні заможні грецькі родини почали переселятися до Риму, молодь здобувала там освіту. Проте ще більшим було зацікавлення римлян грецькою культурою. Так. вони підкорили Грецію. Але, усвідомлюючи свою величезну культурну відсталість, римляни намагалися сприйняти всі найцінніші здобутки грецької філософії, науки й мистецтва. Тому Еллада, й особливо Афіни, перетворилася для римлян на велетенський історико-культурний музей, де можна було наочно познайомитися з шедеврами образотворчого мистецтва, неповторною архітектурою, повчитися в школах наук і філософії, поспілкуватися з мудрецями и риторами. Загальний вплив грецької культури на римську важко переоцінити.

Таким чином, почався широкий процес синтезу, часткового злиття грецької та римської культур, на їхній основі виникла нова своєрідна культура, в якій мовні й національні ознаки відігравали вже другорядну роль. Ця нова культура сприйняла досить вагомі елементи культури Єгипту й Малої Азії. Освічена частина римлян добре володіла давньогрецькою мовою, греки знали латину. Серед видатних представників літератури й мистецтва значне місце належало не тільки чистокровним еллінам і римлянам, але й вихідцям з малоазійських та східних країн.

Проте панування Риму, свавілля його намісників не тільки матеріально, але й морально пригнічувало волелюбних еллінів. Вони навіть чинили опір, піднімали повстання, що жорстоко придушувалися, і потрапляли в ще гірше становите. В руїнах уже лежали Коринф. Пірей, Мегари, Егіна... Не дивно, що з кінця II ст. до н. е. в Греції занепадає господарська діяльність» а це супроводжувалося духовно-моральною кризою всього суспільства. Різко зменшилося населення Еллади, спустіти її міста. У цих умовах відбувається й поступове зубожіння всієї грецької культури. Щоправда, в Римі продовжували з’являтися твори грецьких авторів, часом визначних учених, що змінили місце свого проживання На багатьох римських науковців вплинули праці й думки філософа Кратера. стоїка Діогема й особливо високоосвіченого історика Полібія, який став активним популяризатором грецької культури в римському суспільстві. мандрівника і вченого-енинклопелиста Посідонія.

А в самій Греції літературний процес дедалі занепадав... Провінційні м навіть афінські письменники не створювали нічого цікавого, переспівуючи форми, сюжети, мотиви й образи своїх великих попередників і живучи дрібними інтересами свого часу. Вчені ж досліджували творчу спадщину тих самих класиків, продовжували коментувати їх твори, писати компілятивні праці, прославляти велич і могутність еллінського художнього слова, протиставляючи йому «варварство» римлян. Загалом для пізніших авторів класика перетворюється на неповторний еталон прекрасного мистецтва, про який можна було лише мріяти, але досягти вже неможливо. І вони були горді з цього. Звідси в їхніх творах дедалі виразнішою стає ідеалізація минулого, що набувала рис своєрідного культу.

Лише в окремі періоди цієї епохи раптом з’являлися імена нових грецьких учених чи письменників і навіть окремі літературні явища, які підносилися до рівня класичних творів.

Посилання на схожі матеріали:

• Що таке історія літератури? Література та інші види мистецтва — Шкільний твір
• Скорочено - Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі - ІЗ АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ - АРХІЛОХ - Стислий виклад твору - Короткий переказ - Скорочено - Уривки - Скорочені твори з зарубіжної літератури - Зарубіжна література - шкільна програма 12 класів — Переказ
• Література епохи Просвітництва, її представники — Реферат