Творчість Новаліса. Роман «Генріх фон Офтердінген» як романтичний варіант роману виховання. Символіка образу блакитної квітки
Поет №1 в Ієнській школі. Творчість Новаліса по-справжньому оцінили лише наприкінці XIX— на початку XX ст. Свій філософський світогляд Новаліс називав "магічним ідеалізмом". Його витоки — у вченні Фіхте про "я" як активну творчу силу світобудови, але водночас "магічний ідеалізм" Новаліса зазнав значного впливу натурфілософії Шеллінга Сутність його "магічного ідеалізму" полягає у ствердженні повної влади людини в світі природи й духовному світі. Справжнім центром світобудови для Новаліса - людський дух, природа перебуває у відповідності, в гармонії з духом, чим і забезпечується його статус деміурга в світобудові. Будь-яка творча правця містить поезію, а поезія — героїня філософії; мистецтво — інструмент пізнання світу.
Перша його повість « Учні в Саїсі», фрагмент незавершеного роману, схожий на трактат. За формою — бесіда між учнем та вчителем. Предмет повісті — суперечка між природою та культурою. Тут Новаліс говорить, що природу не требі підкорювати, а треба вжитися з нею. В повісті ставиться також епістемологічна проблема, тобто проблема шляхів і засобів пізнання "душі світу".
"Генріх фон Офтердінген", над яким він працював у останні роки життя, залишився незавершеним. Новаліс встиг написати тільки першу його частину, з другої маємо початок, окремі фрагменти й намітки, за якими, однак, можемо судити, в якому напрямі мав розвиватися твір і який мав бути його ідейний підсумок. Дія роману віднесена до середньовіччя, до XIII ст., а його протагоністом є поет-міннезінгер Генріх фон Офтердінген, про яку достовірно відомо лише те, що він брав участь у Вартбурзькому турнірі міннезінгерів. Новаліч не збирався змальовувати історичного Генріха фон Офтердінгена і давати історичний малюнок його епохи. Завдання історичного пізнання середньовіччя ієнські романтики перед собою взагалі не ставили, воно під їх пером перетворювалося в чарівничу казку, в міф. В романі "Генріх фон Офтердінген" послідовно реалізується ідея Новаліса "романтизації світу" як поєднання ідеального й реального, трансцендентального й емпіричного, вічного й минущого. За своїми жанровими ознаками його "Офтердінген" теж належить до "роману виховання", еталон якого створив Гете в "Майстері", але чинники і напрям виховання в романі Новаліса принципово інші. Починається роман Новаліса сновидінням головного героя, в якому закодована програма його життя і його поетичне покликання. Роман розгортається як розшифрування цього коду і як його реалізація в образах-символах. В центрі картинного й динамічного сновидіння героя — Синя квітка, образ-символ, який переноситься в роман і теж стає його центром. Синя квітка в романі Новаліса — це справжній романтичний образ-символ, місткий і багатозначний, загадковий, і непрозорий в своїй глибині. Це символ і туги-нудьги за безкінечним, і поетичного покликання героя з його особливою місією, і його любові до Матільди, через яку Генріху відкривається Бог. Домінування Синьої квітки реалізується в романі й колористично, тим, що весь він витримується в синіх тонах. Прокинувшись, Генріх відправляється на пошуки Синьої квітки, і все, що з ним відбувається під час мандрів, його зустрічі й бесіди, пригоди й перипетії долі, набувають в романі символічного змісту. Це шлях до осягнення героєм призначення поета, а поетові Новаліс відводить особливе місце і місію в світобудові. Він ставить поета в центр світобудови, наділяє найвищими потенціями й можливостями людського духу.