Викриття філістерства в романтичній казці Е. Т. А. Гофмана «Крихітка Цахес»
У Гофмана зустрічаємо поділ всіх персонажів на дві нерівні половини — філістерів і ентузіастів. Філістери — це ті, які живуть у наявній дійсності і цілком задоволені всім, які не мають ніякого уявлення про "вищі світи" і не відчувають ніякої потреби в них. За філістерами абсолютна більшість, з них, власне, й складається суспільство. Це бюргери, чиновники, комерсанти, люди "корисних професій", які приносять вигоду й достаток, люди з твердо встановленими поняттями й цінностями, що базуються на утилітарному підході до всього сущого. В цьому світі сповна панують обивательська житейська проза й бездуховність.
Філістерам протиставлені у Гофмана ентузіасти, які живуть в іншій системі координат. Над ними не мають сили ті поняття й цінності, за якими ведеться життя в світі філістерів. Наявна дійсність викликає у них відразу, до її благ вони байдужі, живуть же духовними інтересами й мистецтвом. В цілому притаманний романтизмові захист духовності, її абсолютної цінності складає суть і пафос образів гофманівських ентузіастів: вони - її захисники й поборники в світі, де торжествує буржуазна проза й меркантильність.
Ентузіасти у Гофмана — це майже всі без винятку митці: поети, художники, актори і особливо музиканти.
І чи не найтрагічнішим є для Гофмана те, що філістери витісняють ентузіастів із реального життя, відводять їм у ньому жалюгідну роль, залишаючи їм царство фантастичного. До митців філістери ставляться з презирством як до "несерйозних людей", які "посвятили все своє життя справі, котра служить лише для насолоди й розваги; їх слід вважати нижчими істотами.
На прикладі «Крихітки Цахес»
Сюжет повісті починається з контрасту: прекрасна фея Розабельверде нахиляється над корзиною з маленьким виродком - крихіткою Цахесом. (двоствіття). Двоплановість новели розкривається в протиставленні світу поетичної мрії, казкової країни Джінністан, світу реальної повсякденності, тому князівству князя Барсануфа, в якому відбувається дія новели. Цахес — філістер, а Альпанус і Бальтазар — ентузіасти, яким зрозуміла музика природи, музика життя.
Цинобер зробив блискучу кар'єру при дворі князя Барзануфа, доростає до міністра закордонних справ. Чим вище піднімається маленький виродок по суспільній драбині, тим ясніше гротескна гра феї. Якщо подібні безглуздості відбуваються в розумно влаштованому суспільстві, освіченій державі, то чого вартий розум, освіта, суспільство, держава?