Проблема фантастичного в романтичній літературі (Е. Гофман - Е. По)
Пізньому романтизму загалом властива значна диференційованість, поява різних течій і шкіл, нерідко різноспрямованих. Однією з основних була гротескно-фантастична течія, яку за іменем її найвидатнішого і найхарактернішого представника, Е. Гофмана, можна також назвати гофманівською. Принципово новим у цій течії було перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їхнє своєрідне переплетіння, внаслідок чого убога сучасна дійсність поставала в примхливих гротескно-фантастичних обрисах і освітленні, розкриваючи при цьому свої невтішні істини, свою непривабливу сутність. Окрім прямих послідовників Гофмана, до цієї течії так чи інакше можна віднести пізній готичний роман, несамовитий романтизм Едгара По в певних аспектах його творчості, Гоголя "петербурзьких повістей", "філософські етюди" Бальзака.
Фантастика Гофмана переважно казкова, торкається чарівних перетворень, незвичайних пригод, а також чудових властивостей звичайних предметів. На це звертає увагу Г. Гейне, підкреслюючи, що Гофман знайшов «чаклунські формули» й може за власним бажанням викликати ворожих духів природи, оживити кожен камінь і перетворити на каміння все живе, а людей - на диких звірів. У Гофмана гротескні образи виявляють нерозумність законів існуючого світу. Огидний потвора, наділений у казці чарівним даром присвоювати собі здобутки оточуючих, викликає захоплення, стає всесильним міністром (»Крихітка Цахес»). Так гротескне перебільшення явища, образу доходить до абсурду, жаху, безглуздя. Жанри: казки з нових часів, новели чи повісті з елементами казки, (капрічозність).
Серед новел Едгара По — детективні, науково-фантастичні, психологічні оповідання. Фантастичні новели письменника умовно можна розділили на такі групи: новели, центральним у яких є «незвичайне», «надприродне», «жахливе», «психологічні», «науково-фантастичні» і «готичні» новели. У своїх новелах Е. По поєднав сміливий політ уяви з математичним розрахунком і залізною логікою, він змішує науку і фантастику у своїй творчості. Уява співвідноситься як з фантастикою, так і з містикою, причому у творчості Е. По новели приймають часом вигадливі форми, одночасно події в них цілком пов'язані з реальністю, їх можна пояснити на основі законів розуму.