Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Франческо Петрарки (1304-1374)

Один з перших гуманістів у Європі. Народився у м. Ареццо поблизу Флоренції. Вивчав право в Болонському універі. Проте своїм покликом вважав поезію. Вважається засновником класичної філології. Пише латинською й італійською. У текстах латинською наслідує античність, італійською пише вірші, які відображали настрої Ренесансу. Найосновніші твори латинською: незавершена героїчна поема «Африка» (1339-1342), історико-біографічний твір «Про знаменитих людей» (1338-1358), 12 еклог, об’єднаних в збірку «Буколічні пісні» (1346-1348), сповідь у діалогах «Про зневагу до світу» (1342-1343). Протягом останніх 12 років життя він не припиняє своєї творчої діяльності. Створює італомовну збірку «Канцоньєре», алегоричну поему «Тріумфи». Завершує незакінчені твори. Написав також автобіографічний твір «Лист до потомків»

Африка — незакінчена героїчна поема. Гекзаметр. Задумувалась як велика національна епопея на зразок «Енеїди» Вергілія. Сюжет побудовано на запозиченнях з античної літератури: Тита Лівія, Цицерона. Розповідається про закінчення другої пунічної війни, подвиги Сціпіона Старшого в Африці, завоювання Карфагена. Звеличує Рим, прославляє Сціпіона.

Проте епічна дія там надто млява, переривається численними відступами, ідеалізація образів позбавляє їх життєвості. Усе це зменшує художню цінність поеми.

Про зневагу до світу — використання традиційної літературної форми, видінь, алегорії. У вступі розповідає про сон, в якому до нього прийшла Істина і привела зі собою Августина Блаженного для розмови з поетом. Бесіда тривала 3 дні. В діалогах Петрарка переповідає все, що запам’ятав з неї у розповіді Августина і Франциска (сам Петрарка). Августин вважає, що праведною є лиш та людина, що може зректися усього, що приємне її тілу. Франциск не відмовляється від земних насолод і болів, прагне знань і слави. Увесь діалог — це суперечка Петрарки із самим собою, боротьба старого і нового в його свідомості. Найголовніше — Петрарка показує складний і багатий внутрішній світ людини, в чому найповніше виявляється гуманістичний погляд на людину.

Канцоньєре (Книга пісень) — збірка італійських віршів, праця над якою почалася ще в 30-х рр., а закінчена була незадовго до смерті (приблизно 40 р.). Налічується 9 редакцій. Остання містить 365 віршів (317 сонетів, 29 канцон, також секстини, балади, мадриґали) Поділена на 2 частини «На життя мадонни Лаури», «На смерть мадонни Лаури». Головна тема: кохання до Лаури, їй присвячено більшість віршів. У віршах вона постає як реальна земна жінка, хоча її риси й ідеалізуються. У цьому появляється гуманізм. Крім любовної лірики туди входили вірші на політичні й моральні теми, вірші, що оспівували дружбу і природу. Це перша в літературі різнотемна збірка. У збірці вимальовується образ людини, яка ще не може легко відійти від християнсько-аскетичною мораллю середньовіччя, але вже сильно пов’язана із земним життям.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.