Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Франсуа Рабле та його роман «Гаргантюа і Пантагрюель»: жанрова своєрідність, тематика, сюжет, головні образи роману
Становить вершину літератури французького Відродження. Народився в провінції Турень. Вчився в духовній школі, далі в монастирі в Пуату, де вивчав схоластику. Опісля зацікавився античною культурою, латиною, давньогрецькою, італійською мовами, поезією, правом, лінгвістикою, етикою. Його надмірна допитливість викликала в монастирі незадоволення, і Рабле його покинув. Вивчення античності підсилювало його критичне ставлення до схоластики. Подорожував країною, вивчаючи побут, звичаї, мову місцевих людей. Потім навчався на медичному факультеті універу в Монпельє. Далі жив у Ліоні і працював лікарем. Спілкувався з Депер’є. Захоплювався Еразмом Ротердамським. У Ліоні переклав «Афоризми» Гіпократа і почав видавати частини «Ґарґантюа і Пантаґрюеля», їх засудили теологи Сорбонни. Переслідуваний релігійними фанатиками Рабле тимчасово залишає Францію.
Над романом письменник працював з 1532 р. до кінця життя. У 1532 р. була опублікована перша частина, а остання, 5-та - вже посмертно. Форма твору — казка-сатира, запозичена автором з народної літ-ри: у народній творчості Франції були поширені гумористичні розповіді про велетнів. Свій роман Рабле написав під впливом книги «Великі й неоціненні хроніки великого велетня Ґарґантюа», звідки запозичив основну сюжетну лінію, імена, найосновніші епізоди. Свій твір , виданий у 1532 р. Рабле назвав «Страшні й жахливі діяння і подвиги славного Пантаґрюеля — короля дипсодів, сина великого велетня Ґарґантюа». У 1534 письменник видав 2-гу книгу «Повість про жахливе життя великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля». У пізніших виданнях послідовність частин змінювалася і ця книга стала першою частиною.
Розповідаючи про народження і виховання й оточення велетнів Ґарґантюа і Пантаґрюеля, їхні фантастичні пригоди та подвиги, письменник висміює феодальний світ і середньовічний світогляд, протиставляє їм продуману систему гуманізму.
Основною проблематикою першої книги (за часом написання другої) є схоластичне виховання й освіта. У цій книзі Ґарґантюа виховує вчений-богослов і схоласт Тубал Олоферн. Обдарований від природи Ґарґантюа вчиться за старими книжками середньовічної школи, заучує безглузді трактати, щодня вистоював від 26 до 30 мес у церкві. Король Ґранґузьє, побачивши, що таке навчання не йде його сину на корись, проганяє Тубала і доручає виховання гуманісту Понократу. Тоді Ґарґантюа почав розвиватися розумово і фізично, вивчав мистецтво, природу, ремесла, професії, відвідував публічні лекції і диспути, займався фізичними вправами, спортом, полюванням і військовою справою. Тут автор надає твору і політичного змісту — проблема виховання освіченого монарха (позаяк Ґарґантюа був сином короля). Висміює Рабле і Сорбонну — центр схоластики у Франції — в епізоді про те, як Ґарґантюа зняв дзвони з Собору Паризької Богоматері, бо вони заважали йому спати, а делегація з Сорбонни на чолі з магістром Янотусом прийшла до нього вмовляти повернути дзвони назад. Делегація була «брудніша бруду», а промова Янотуса була недолугою. Рабле виступає проти феодальних воєн як найпростішого способу творення держави за середньовічними уявленнями. Втіленням моралі середньовічного феодала є король Пікрохоль. Він зі своєю армією бандитів нападає на Ґранґузьє, але його похід закінчується безславно, король врятувався втечею. Ґранґузьє же рішуче засуджує війну і робить все, аби залагодити все миром. Також у першій книжці йдеться про ченця Жана, який у нагороду за службу отримує Тлемське абатство і разом з Ґраґантюа запроваджує там новий порядок. Єдине правило, що діє там — «роби, що хочеш». Телеміти відзначаються доброзичливістю, освіченістю, самодисципліною. Їм не властиве зло і пороки. Усе це, на думку Рабле, дається людині зі свободою, а все зло вчинене під примусом. Телемське абатство Рабле — утопія. Тамтешні жителі не працюють, на життя їм заробляють інші люди.
Друга книга за проблематикою і сюжетом схожа на першу. У ній розповідається про життя Пантаґрюеля. Його життя складалося розумно, він не вчився у схоластів. Обороняв країну Утопію (назва позичена у Томаса Мора) від загарбника короля Анарха. Разом із товаришами відбив його напад. Події в цій книзі розгортаються дуже швидко. Важливе значення в ідейному задумі книги має лист Ґарґантюа до Пантаґрюеля, який оволодівав науками в Парижі. У листі батько закликає сина без упину вчитися і вдосконалюватися. Автор висміює літературу обскурантів, показуючи список книжок бібліотеки Сен-Віктор. («Отрута для єпископів», «Шахрайство купців», «Намордник для дворянства»). Також висміює середньовічне законодавство. Пантаґрюель вирішує безкінечний позов двох дворян, які вже забули через що судилися. У другій книзі Рабле змальовує пекло. Там все є протилежним до земного життя. Папи продають пиріжки, Клеопатра цибулю, Олександр Великий латає штани.
Перші 2 книги пройняті оптимізмом у вірою в те, що гуманістичні ідеали втіляться у життя.
Третя книга «Героїчні діяння і промови благородного Пантаґрюеля» написана 12 років після попередніх. За такий час сатира Рабле стає злішою, посилюється саркастичний тон, торжество гуманістичних ідеалів вже не демонструється.
На перший план ту висувається друг Пантаґрюеля — Панург. Він виріршує чи одружуватися йому і радиться в цьому питанні з численними порадниками: поетом, філософом, лікарем, богословом, блазнем, глухонімим, астрологом, юристом Усі вони виявляють себе безпорадними: богослов не має власної думки і в усьому поладається на божу волю, філософ заплутався у своїй софістиці, а лікар — у трактатах.
Четверта частина роману надрукована 1548 р., а над п'ятою письменник продовжував працювати всі останні роки життя. У цих двох книгах розповідається про подорож героїв до оракула Божественної Пляшки, про населені химерними істотами незвичайні, чудернацькі країни, острови, що зустрічаються на їхньому шляху. Опис їх і становить основний зміст книг. Завершується історія розмовою мандрівників з оракулом Божественної Пляшки. У цих книгах посилюється антиклерикальна тематика. Останні 3 книги набувають рис авантюрного роману з елементами подорожі. Перші 2 книги вийшли під псевдонімом Алькофрібаса Назбе.
Після видачі 4 книги, усі 4 книги були заборонені.
Рабле населив роман численними персонажами, вихідцями з усіх соціальних прошарків тогочасного суспільства. У центрі стоять образи королів-велетнів Ґранґузьє, Ґарґантюа і Пантаґрюеля та їхніх друзів — Панурга і брата Жана.