Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Історичні хроніки Шекспіра «Річард ІІІ», «Генріх ІV», «Генріх VІІІ»

Шекспір розпочав свою творчість жанром хроніки, до якого наприкінці 16 ст. часто зверталися його попередники і сучасники — всенародне патріотичне піднесення в країні, усвідомлення необхідності національної єдності, живий інтерес до політичних проблеми сучасності і разом з тим до минулого батьківщини та його уроків. Тема історичних драм — феодальний розбрат, боротьба королівської влади проти сил феодальної анархії, війна Йоркської і Ланкастерської династій, яка завершилася наприкінці 15 ст. перемогою Тюдорів і утвердженням абсолютизму.

У драмі «Річард ІІІ» (1593) зображено короля Річарда — сильну особистість, йому притаманні риси, потрібні для правління державою: воля, відвага, енергія, свідомість своїх королівських прав. Але найголовнішого — здатності служити загальнодержавним інтересам — він позбавлений. Кривавий деспот і злочинець, Річард не тільки не може погасити феодальні чвари, а й сам розпалює їх. Жадоба влади керує його поведінкою, а відсутність будь-яких моральних засад, неперевершений цинізм повністю розв’язують йому руки. Без сумніву і вагань він порушує закони, вбиває старих і дітей, чужих і рідних, усіх, хто так чи інакше стає на його шляху до трону. Річард визнає правильним лише те, що вигідне йому особисто. Коли потрібно заручитись прихильністю народу, йому легко дається демагогія; йому не важко вдати ніжного брати, надійного друга Бекінгема, зіграти роль безумно закоханого в леді Анну. Шекспір показує, що такий король — зло для держави, він знесилює її, сіє ненависть і ворожнечу.

Своєї вершини в історичній драматургії Шекспір досяг у дилогії «Генріх IV» (1596,1598). У хроніці «Генріх IV» відтворенні події англійської історії початку 15 ст. — важливого періоду становлення абсолютистської монархії. В центрі сюжету — боротьба короля Генріха IV (роки правління 1399-1413) проти бунтівних феодалів — прибічників анархії і політичного сепаратизму. Вороги короля становили велику загрозу його владі, їм не бракує могутності й військової мужності, вони жорстокі й рішучі в своїх діях. Кожного з них Шекспір змалював як своєрідний, складний характер. Розгортаючи драматичну дію, Шекспір поступово розкриває неминучість поразки опозиції. Феодали неспроможні досягти єдності, необхідної для перемоги. Кожним із них керують особисті егоїстичні інтереси, жадоба влади і помсти. Але й Генріх IV далеко не ідеальна особистість. На його совісті криваве злодіяння, корону він захопив силоміць. Але його боротьба проти феодальної анархії виправдана, оскільки він стоїть за єдність держави, діє в її інтересах. Важливим у задумі драми є образ принца Гаррі. В кінці твору він стає королем Генріхом V. Основну сюжетну лінію, дійовими особами якої є представники феодального середовища, в драмі «Генріх IV» супроводжують картини народного життя, створюючи тло головного історичного конфлікту. Широко зображується побут лондонського дна і плебейства, постає ціла серія неповторних комедійних персонажів, особливо сера Джона Фальстафа, декласованого лицаря.

В історичних хроніках виявилися характерні риси драматургічного мистецтва Шекспіра: вміння зображувати епоху, показувати її основні соціальні та політичні сили у виразних індивідуалізованих людських характерах, оживляти драматичну дію введенням різноманітних, протилежних один одному образів. Хроніки Шекспіра мали великий вплив на розвиток історичних жанрів у літературі наступних поколінь.

Генріх VIII — один з історичних часописів. Присвячених життю англійських монархів. Сюжет побудовано навколо першого процесу розлучення короля. З доступних джерел Шекспір знав, що перша згадка про захоплення Генріха Анною Болейн, так само як і чутки про майбутнє розлучення, належать до 1526-1527 років, а хрещення Єлизавети, яке дало матеріал для заключної сцени, відбулось у вересні 1533 року. Проте автор використовує у творі два епізоди, що не збігаються з цим періодом (один з них — розправа над Бекінгемом, якого було страчено у 1521 році, другий — сутичка Кранмера, архієпископа Кентерберійського з єпископом Гардінером та іншими титулованими особами, хоча історично ця подія мала місце після хрещення Єлизавети), але тим не менше, органічно вплетені до дії п’єси. Центральним епізодом є процес розлучення Генріха з його першою дружиною Катериною і одруження з Анною Болейн. У цьому епізоді Шекспір найбільш повно розкриває образ монарха.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.