Суперечливий образ Анни Кареніної

Суперечливий образ Анни Кареніної

Світова література 10 клас рівень стандарту - розробки авторських уроків

Мета: допомогти учням розкрити суперечливий образ головної героїні роману Анни Кареніної, зрозуміти причини її трагічної долі; розвивати навички аналізу літературного образу, зв’‎язне мовлення, логічне мислення; сприяти становленню моральної позиції школярів.

Обладнання: підручник; текст роману Л. Толстого «Анна Кареніна» (в оригіналі чи в перекладах на вибір учителя); ілюстрації до твору (на вибір учителя).

ХІД УРОКУ

...Ей неприятно было читать, то есть следить

за отражением жизни других людей.

Ей слишком самой хотелось жить.

Л. Толстой, «Анна Кареніна»

У смерті Анни винні не люди, з яких складається суспільство.

У смерті Анни винен сам державний устрій.

Мертве суспільство, мертва дійсність вбиває любов тим,

що позбавляє її сенсу життя. Мертвий хапає живого.

В. Єрмілов, літературознавець


I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Опитування-естафета.

(На картках записані питання. Учні по черзі відповідають і передають картки далі.)

1) Скільки років Л. Толстой працював над романом «Анна Кареніна»? (Чотири.)

2) Яка початкова назва роману? («Два шлюби».)

3) Хто слугував прототипом зовнішності Анни Кареніної? (М. О. Гартунг, старша донька О. Пушкіна.)

4) Що вам відомо про цю жінку? (Марія Олександрівна була надзвичайно красивою, розумною, мала почуття гумору. Вона прожила довге і тяжке життя: рано стала вдовою, але любила й виховувала племінників, жила скромно, завжди була привітною. У голодні 1918-1919 роки часто біля пам’‎ятника О. Пушкіну москвичі бачили жінку, одягнену в усе чорне, в чорній вуалі, яка годинами сиділа поруч на лавочці. В руках вона завжди тримала то зелену гілочку, то маленький букетик квітів, які клала до підніжжя. Це була Марія Олександрівна. Вона приходила на зустріч зі своїм великим батьком. 7 березня 1919 року Марія Олександрівна померла. Поховали М. О. Гартунг на цвинтарі Донського монастиря. На її могилі — завжди маленький букетик квітів.)

5) Хто з художників ілюстрував роман «Анна Кареніна»? (О. Верейський, О. Самохвалов, Ю. Євстратова, О. Алексєєв.)


II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ И МЕТИ УРОКУ


III. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Слово вчителя.

Образ Анни Кареніної є одним з найбільш суперечливих не тільки в російській, а й світовій літературах, оскільки він не вкладається у звичні канони жіночих персонажів. Із самого початку своєї появи цей образ викликав неоднозначні оцінки. Доля героїні хвилює багато поколінь читачів. Незважаючи на своє досить довге літературне життя, Анна Кареніна викликає різні потрактування як у сучасній літературній критиці, так і у звичайних читачів.

Упродовж усього періоду існування роману виникала низка питань, що залишаються актуальними й нині. Серед них можна назвати такі: «Анна — жертва кохання чи його раба?», «Хто винен у трагедії героїні?», «Толстой засуджує Анну чи виправдовує її?», «Анна — трагічна героїня чи легковажна жінка?» На ці та інші запитання ми й маємо дати відповіді на сьогоднішньому уроці.


2. Завдання та запитання до учнів.

— Розкажіть, що вам відомо про героїню. Які ваші перші враження про неї?


3. Робота з текстом.

— Знайдіть описи портрету Анни Кареніної.


4. Слово вчителя.

Відомо, що багато художників створили ілюстрації до роману «Анна Кареніна». Зокрема, портрет головної героїні намалювали О. Бем (1870; на цьому портреті Анна схожа на М. О. Гартунг), М. Врубель (1883), М. Нестеров (1887), Н. Верещагіна-Розанова (1940), М. Соколов (1946).


5. Робота з ілюстраціями.

— Розгляньте ілюстрації до образу головної героїні.

— Яка з них вам сподобалася найбільше?

— На вашу думку, хто з художників найбільш вдало передав «діалектику душі» Анни за допомогою фарби чи олівця?


6. Бесіда.

— Яке враження справляла Анна на людей? (Там, де з’‎являється Анна все змінюється. Вона помирила Доллі і Стіва Облонських, для їхніх дітей Анна справжнє свято. Від Анни в захопленні Кіті: «Кити чувствовала, что Анна была совершенно проста и ничего не скрывала, но что в ней был другой какой-то высший мир недоступних для нее интересов, сложных и поэтических».)

— Де вперше Анна зустрілася з Вронським? (На вокзалі, вона їхала в одному купе з його матір’‎ю.)

— Що вразило Вронського в Анні, коли він вперше побачив її? («...В выражении миловидного лица, когда она прошла мимо него, было что-то особенно ласковое и нежное».)

— На вашу думку, чому Вронський дав грошей для вдови небіжчика? (Можливо, щоб сподобатися Анні Кареніній.)

— Як автор показує зародження їхнього кохання? (Це сталося на балу. І та зустріч змінила не тільки долю Кіті, а й Анни та Вронського.)

— Що дивувало Кіті в її обличчі? («Она была прелестна..; но было что-то ужасное и жестокое в её прелести».)

— Як ви розумієте слова Кіті? (Толстой неначе попереджає Кіті, а разом із тим застерігає Анну від цього кохання.)


7. Творче завдання.

— Проаналізуйте стосунки в родині Кареніних. (Каренін одружився з Анною, яка була сиротою, на двадцять років молодшою (її тітка влаштувала цей шлюб). Можливо, Анна не кохала чоловіка, а просто підкорилася волі тітки.)


8. «Творча лабораторія» (Характеристика стосунків Анни та Олексія Кареніна).

— На вашу думку, чи були Кареніни щасливими? (Вони про це просто не думали. Зовні все було пристойно. Шлюби без кохання вважалися звичним явищем.)

— Що відомо про Олексія Олександровича Кареніна? (Він займав високу посаду, був втіленням петербурзької аристократії.)

— Як ви гадаєте, чи кохав він Анну? (Можливо, кохав по-своєму. Інакше він би не переживав так болісно розрив із нею.)

— Як Каренін зреагував на зраду дружини? Зачитайте відповідний уривок тексту. (Він відчув, що «стоит лицом к лицу пред чем-то нелогичным и бестолковым, и не знал, что надо делать. Алексей Александрович стоял лицом к лицу пред жизнью, пред возможностью любви в его жене к кому-нибудь, кроме него, и это-то казалось ему очень бестолковым и непонятным, потому что это была сама жизнь. Всю жизнь свою Алексей Александрович прожил и проработал в сферах служебных, имеющих дело с отражением жизни. И каждый раз, когда он сталкивался с самой жизнью, он отстранялся от нее».)


9. Проблемна ситуація.

— Чи згодні ви зі словами Анни про те, що Каренін — «зла машина»?


10. Коментар учителя.

Олексій Олександрович сприймав реальне життя як безглузду річ, оскільки її не можна було помістити у звичні для нього формули. Тому він і намагався завжди відсторонитися від життя. «Переноситься мьіслью и чувством в другое су- щество бьіло душевное действие, чуждое Алексею Александровичу. Он считал ^то душевное действие вредньїм и опасньїм фантазерством».

Для Кареніна зрада дружини була порушенням звичної «обстановки щастя», яку він створив. Дізнавшись про зраду, він перевіряє свої почуття церковними й суспільними нормами, піклуючись лише про те, аби «пристойно завершити ці стосунки», тобто умістити їх у звичні формули. Олексій Олександрович поринає в державні справи, канцелярську діяльність, щоб приховати не тільки від чужих, а й від самого себе глибину свого горя. Однак ніщо не приносить очікуваного спокою. Л. Толстой порівнює свого героя з людиною, яка спокійно пройшла мостом і раптом побачила, що «цей міст розібрали і там безодня»: безодня — це саме життя, а міст — те штучне життя, яким він жив.

Анна назвала його «злою машиною», але це не є цілком справедливо. Адже так вона сказала тоді, коли покохала Вронського. Олексій Олександрович виявляє і людські якості: глибоко страждає, переживає за Анну під час її хвороби, піклується про маленьку доньку Анни і Вронського. Навіть Вронський відчув, що не здатен на такі вчинки і відзначив: Каренін був «на недосяжній висоті». Складається враження, ніби Каренін приховує від усіх і від себе самого свою доброту. Втрата Анни була для нього початком кризи всього життя, він розуміє непотрібність добра в суспільстві.


11. «Творча лабораторія» (Аналіз стосунків Анни і Вронського).

— Що відомо про Вронського? (Він один із синів графа Кирила Івановича Вронського, представник «золотої молоді» Петербурга. Красивий, багатий, має великі зв’‎язки, вихованець Пажезького корпусу, флігель-ад’‎ютант і разом із тим, за словами Облонського, «очень милый, добрый малый».)

— Як Вронський ставився до сімейного життя? («Вронский никогда не знал семейной жизни. ...Женитьба для него никогда не представлялась возможностью. Он не только не любил семейной жизни, но в семье, и в особенности в муже, он представлял себе нечто чуждое, враждебное, а всего более — смешное».)

— Як ви думаєте, чи кохав він Кіті? (Мабуть, ні. Йому подобалася Кіті, але він був задоволений тим, що не освідчився їй. Після повернення від Щербацьких Вронський заснув міцним і спокійним сном. Закоханий не міг би так поводитися.)

— Яким було його ставлення до Анни? (Він покохав цю жінку. Заради неї жертвує своєю військовою кар’‎єрою, всупереч світським законам розглядає свій зв’‎язок з Анною як шлюб. Вронський прагне створити сім’‎ю, мати дітей.)

— З тексту роману відомо, що Кіті знаходить деякі спільні риси між Вронським і Левіним. Чи згодні ви з героїнею? (Спільне між ними те, що обоє сміливі, мужні, правдиві, прямі у вчинках. Але є риси, що більше зближують Вронського з Кареніним. Адже в нього теж є певні правила, яких він дотримується.)


12. Коментар учителя.

Олексій Вронський — складний і неоднозначний образ. У своєму романі Л. Толстой порушує усталену літературну традицію зображення блискучого молодого дворянина, який спокусив заміжню жінку. Кохання змінило його, однак він теж переживає свою внутрішню драму.


13. Проблемна ситуація.

— Як ви вважаєте, у чому полягала внутрішня драма Вронського?


14. Коментар учителя.

Внутрішня драма Олексія Вронського криється в його особистісних якостях. Він, як і Каренін, живе згідно із законами та мораллю вищого товариства.

Автор показує Вронського дилетантом в усьому, чим би він не займався. Свідченням того є декілька яскравих епізодів. Наприклад, Вронський виявився дилетантом під час перегонів, саме тому загинула його коняка Фру-Фру. Герой був дилетантом у малярстві. Він гарно копіює чиюсь манеру, але в його роботах відсутні душа й особиста думка. Саме тому портрет Анни, який малював художник Михайлов, виявися набагато кращим, ніж його картина. Михайлов зумів вловити в Анні «самое милое ее душевное виражение», а Вронський не побачив цього в коханій жінці. Часто у Вронського відсутні власні думки, слова («С ним случилось то же, что и с Голенищевим, чувствующим, что ему нечего сказать...»). Вронського влаштовує стилізація під життя.


15. Проблемне запитання.

— Як ви вважаєте, чи боялася Анна осуду вищого товариства? (Ні. Про це свідчить її присутність у театрі, коли всі «злобно и завистливо» дивились на неї. Вона б усе могла витримати, якби її лише «внутри себя самой держала любовь». Анна виявилася сильнішою від Вронського.)

— Який епізод роману можна вважати переломним у стосунках Вронського й Анни? (Епізод, коли Анна одержала листа від Кареніна. «Прочтя письмо, он поднял на нее глаза, и во взгляде не было твёрдости. Она знала, что бы он не сказал ей, он скажет не все, что он думает. И она поняла, что последняя надежда ее била обманута. Это било не то, чего она ждала.»)

— Як на вашу думку, чи була Анна щасливою з Вронським?


16. Коментар учителя.

З усією палкістю душі Анна поринула у безодню кохання до Вронського. За її словами, любов для неї те ж саме, що шматок хліба для голодного. Увесь світ і для себе, і для Вронського вона прагнула замінити коханням. Вона хотіла жити. Про це свідчать і слова Л. Толстого. (Учитель виразно читає перший епіграф до уроку.)

Але покинувши все заради Вронського, Анна поступово починає відчувати, що вони віддаляються один від одного. «Любовь... — повторила она медленно, внутренним голосом. — Я оттого и не люблю этого слова, что оно для меня слишком много значит, больше гораздо, чем вы можете понять»,— каже вона Вронському. Автор підкреслює, що Анна говорить внутрішнім голосом, сама із собою, але складається враження, що, кажучи про це, вона доходить висновку: Вронський не для того кохання, яке їй потрібне.

Взагалі, Анна неначе замкнула себе в любові. Невипадково Л. Толстой, описуючи перебування героїні у маєткові Вронського, говорить: «...Главная забота ее все-таки была она сама — она сама, насколько она дорога Вронскому, насколько она может заменить для него все, что он оставил. Вронский ценил это, сделавшееся единственною целью ее жизни, желание не только нравиться, но служить ему, но вместе с тем и тяготился теми любовными цепями, которыми она старалась опутать его». І сам автор вважає неможливим втечу від життя, навіть якщо це буде втеча в кохання. Тому що любов, яка замикається в собі, позбавляється найголовнішої функції — дарувати щастя світові й одержувати щастя від нього. Саме в цьому, на думку Толстого, і полягають причини загибелі кохання Анни і Вронського.


17. Проблемна ситуація.

— Як ви гадаєте, у чому трагедія Анни Кареніної?


18. Коментар учителя.

Л. Толстой показує трагедію Анни як наслідок багатьох процесів: і соціальних, і моральних. Героїня не може зміритися із жодними компромісами, напів- рішеннями, оскільки саме кохання не приймає подібного. Анна створена для великих почуттів, але вони відсутні в тому світі, в якому вона живе. В тому суспільстві порушуються всі принципи — добра, правди, людяності, тут забувають про духовну єдність, а без цього неможливе щастя ні окремої людини, ні людства в цілому. На жаль, у романі всі герої самотні та нещасливі, тому що втрачено «ключ любви». Звідси й уся ця брехня і ницість, що охопили суспільство. Недаремно Анна говорить: «Разве все ми не брошени на свет затем только, чтоби ненавидеть друг друга и потому мучить себя и других?.. Все неправда, все ложь, все обман, все зло!.» Отже, у цьому суспільстві можуть жити лише люди бездушні, «мертві», не здатні до справжніх почуттів (порівняйте, у Бетсі, яка зраджує свого чоловіка, усе нормально). Суспільство не сприймає нічого справжнього і не прощає подібного.


19. Робота з другим епіграфом.

— Прочитайте слова літературознавця В. Єрмілова.

— Чи згодні ви з його точкою зору? Свою думку аргументуйте.


20. Переказ тексту.

— Розкажіть про Серьожу Кареніна і маленьку Аню.

— Як на вашу думку, чи щасливі вони? Чи дорослі мають зважати на дітей, коли влаштовують своє життя? (Навряд чи діти були щасливими, адже цього не може бути, коли між дорослими такі складні стосунки. Бажано, щоб дорослі зважали на дітей, але в житті, на жаль, таке не завжди трапляється. З образами дітей пов’‎язана тема сирітства. Сироти не тільки діти, а й сама Анна, Микола Левін, котрі живуть серед чужих людей і самотні в цьому світі.)


21. Дискусія.

— Анна: хто вона — жертва чи легковажна жінка?

— Російський письменник В. Вересаєв вважав, що «Анна здійснила злочин проти живого життя. Вона зрадила чоловікові, кинула сина. Достойний вихід для Анни лише один: прийняти прощення чоловіка, задавити огиду до нього і повернутися до брехливого життя, мороку й узаконеної ганьби. Анна цього не зробила — і гине. Але люди не мають права кидати в неї камінням «Вищий моральний закон» і без того карає її жорстоко». Чи згодні ви з думкою В. Вересаєва? Аргументуйте своє висловлювання.

(У процесі дискусії учні висловлюють власну точку зору щодо героїні та її вчинку. В кінці дискусії вчитель має підбити підсумки.)


22. Проблемне запитання.

— Прочитайте слова епіграфа до роману. Як, на вашу думку, автор засуджує чи виправдовує героїню?


23. Коментар учителя.

Епіграф роману «Мне отмщение, и аз воздам». Це слова з Біблії: «У меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них» (Другозаконня, гл. 32, 35). Ці слова були повторені і в «Посланні до Римлян» апостола Павла: «Не мстите за себя, возлюбленные, но дайте место гневу Божию. Ибо написано: «Мне отмщение, Я воздам», говорил Господь» (гл. 12, 19).

Л. Толстой у своєму романі виступає не як суддя, а як гуманіст. Згадаймо, що він хотів зробити героїню роману «жалюгідною, але не винною.» Тому автор не засуджує Анну, а намагається зрозуміти витоки її трагедії. В епіграфі до роману Л. Толстой проголошує, що ніхто не має права судити людину, окрім вищого суду — Бога. Отмщеніє у творі — усьому суспільству, в якому забуті моральні цінності.


IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Заключна бесіда.

— Як у романі визначається авторська позиція письменника-гуманіста?

— Яку роль відіграє епіграф у розкритті ідейно-художнього задуму твору?


V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ


VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати матеріал до характеристики образу Костянтина Левіна.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.