Зображення соціального середовища у творі. Символіка роману

Зображення соціального середовища у творі. Символіка роману

Розробки уроків - РОМАН XIX СТОЛІТТЯ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 клас - 2018

Мета:

- навчальна: допомогти учням усвідомити зміст роману Стендаля “Червоне і чорне”, ідейно-художні особливості твору;

- розвивальна: розвивати в учнів навички визначати ключові епізоди літературного твору, коментувати їх, висловлювати й обґрунтовувати власну думку про них;

- виховна: прищеплювати школярам стійкі моральні переконання.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: тема й епіграф уроку (на дошці); ілюстрації до роману Стендаля “Червоне і чорне”; таблиці “Прошарки французького суспільства після революції 1793 р. в романі Стендаля "Червоне і чорне"”, “Система образів роману Стендаля”, “Символіка роману "Червоне і чорне"”; відеофрагменти екранізації роману Стендаля “Червоне і чорне” (реж. С. А. Герасимов, СРСР, 1976); мультимедійна презентація за темою уроку (за можливості); медіазасоби.

Очікувані результати

Предметні компетентності, що формуються на уроці

Ключові компетентності, що формуються на уроці

Учень/учениця

виявляє ознаки типовості образів у реалістичному романі; характеризує й порівнює романні образи у зв’язках із дійсністю, середовищем, світоглядними шуканнями митців; на підставі прочитаних творів виокремлює ознаки різновидів; зіставляє образи персонажів

Учень/учениця

аналізує вплив соціуму на особистість; висловлює власну думку щодо суспільних і моральних питань, порушених у романі; використовує цифрові технології для створення презентацій за прочитаними творами; усвідомлює цінність активної життєвої позиції; зіставляє прочитані твори з екранізаціями, ілюстраціями тощо, критично оцінює їх; використовує словники, довідники для здобуття теоретичних знань про розвиток жанру роману; визначає особливості культури, які знайшли відбиток у романах XIX ст.

Щоб пробити дорогу, він пішов би і не на такі випробування...

Я був щасливий тоді, тільки не розумів цього.

Стендаль “Червоне і чорне”

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання

· Презентуйте складені вдома таблиці “Система образів роману Стендаля “Червоне і чорне””.

Очікуваний результат

Система образів роману Стендаля “Червоне і чорне”

Ім’я героя

Характеристика

Жульєн Сорель

Головний герой роману. Дуже емоційний, зарозумілий, женеться за становищем у суспільстві. Запальний. Іноді його почуття переважають над розумом

Луїза де Реналь

Дружина пана де Реналя, мера міста Вер’єр; 30 років. Щира, простодушна, наївна, є втіленням природності й легкості

Матильда де Ла-Моль

19 років, різка, емоційна, іронічна до своїх знайомих. Поводиться як дитина. Тихцем читає книги батька (Вольтера, Руссо). І чим більше там протесту сучасності, тим цікавішим їй здається життя. Не завжди розуміє власні почуття, здатна на кохання

Абат Пірар

Сорель зустрічається з ним у семінарії. Як і Жульєн, він цілеспрямований і розумний

Пан де Ла-Моль

Бере участь у таємних зборах, схожий на ультрароялістів 1820-х рр. Має велику бібліотеку. Від самого початку добре ставиться до Жульєна. Виявляє совісність, об’єктивність

Пан де Реналь

Мер міста Вер’єр. Запрошує гувернера для того, щоб похвалитися перед Вально, який згодом стає мером. Обидва переймаються через думку про них оточуючих. Гонорові, заможні нечесними грошима, часом лицемірні: доброзичливо розмовляють один з одним, але поза очі планують підступи

2. Літературний диктант

1. Яке місце дії роману описано?

• “Містечко ... , здається наймальовничіше у Франт-Конте. Його біленькі будиночки з гостроверхими черепичними дахами розкидані по узгір’ю, де з кожного видолинка здіймаються густолисті каштани”. (Вер’єр.)

• “Жульєн увійшов у кімнату ... сюди ледве доходило світло. Стіни теж побілені, меблів майже не було. Тільки в куточку біля дверей ... нефарбоване дерев’яне ліжко, два стільці і необбите крісло з ялинкових дощок”. (Семінарія.)

• “Через кілька хвилин Жульєн опинився на самоті у розкішній бібліотеці. Яке це було щастя! Щоб ніхто не застав його таким схвильованим, він забрався в темний куточок і звідти захоплено розглядав блискучі корінці книжок”. (Обійстя маркіза де Ла-Моль.)

2. Про кого з героїв ідеться?

• “Хлопець так заглибився в книгу, що зосередженість навіть більше, ніж гуркіт пилки, заважала йому почути гучний батьків голос”. (Жульєн Сорель.)

• “...Усі таланти цієї людини не сягають далі уміння рішуче вимагати плати від своїх боржників і якомога довше не платити власних боргів”. (Пан де Реналь.)

• “...Жінка надзвичайно несміливої вдачі, була приголомшена тим, що якась чужа людина з обов’язку стоятиме між нею й дітьми”. (Пані де Реналь.)

• “Почути його голос було для неї таким щастям, якого вона майже не сподівалась. В цю хвилину вона проклинала свою гордість і хотіла зробити що-небудь незвичайне, неймовірне, щоб довести йому, як безмірно кохає його і ненавидить себе”. (Матильда де Ла-Моль.)

3. Про що йдеться?

• “В мене до вас іще одне велике прохання: благаю вас, пані, не дивіться на цей портрет — це моя таємниця”. (Портрет Наполеона)

• “Жульєн не тямив себе з радощів; він домігся першого підвищення, а переваги, зв’язані з ним, були величезні”. (Призначення Жульєна репетитором з Нового і Старого Заповіту)

• “З цього абатика будуть люди,— мовив маркіз, звертаючись до академіка.— Провінціал, що розповідає просто про такий прикрий випадок, та ще й при дамах,— це щось небачене”. (Падіння Жульєна з коня під час прогулянки.)

4. Кому з героїв належать висловлювання?

• “Дивна річ... що при вашій бідності, та ще й після річного перебування в семінарії, ви здатні на такі пориви благородного обурення”. (Абату Пірару.)

• “...Доля наділила мене всіма благами, знатністю, всім, крім щастя!” (Матильді де Ла-Моль.)

• “...Я бачу тут людей, які захочуть покарати в моїй особі і раз назавжди зламати тих юнаків незнатного походження, пригнічених бідністю, яким пощастило здобути добру освіту, унаслідок чого вони насмілились проникнути в середовище, яке на мові чванливих багатіїв зветься вищим світом. Ось у чому, панове, полягає мій злочин...” (Жульєну Сорелю.)

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Слово вчителя

— Роман Стендаля “Червоне і чорне” є багатоплановим, багатоаспектним твором.

Найвиразніші аспекти роману — соціально-політичний (яскраво відображені умонастрої доби) та психологічний (розкриті порухи душі героя, мотивація його вчинків і дій).

Силою свого таланту, — писав про Стендаля Максим Горький, — він підняв зовсім буденний кримінальний злочин на ступінь філософського дослідження суспільного ладу буржуазії на початку XIX століття”. Стендаль не тільки досліджує індивідуальні явища, а й уміло викриває їх мотиви, що випливають із характеру тогочасного суспільства. Його аналізування психології героїв — це аналізування соціальної психології.

2. Робота з епіграфом до уроку

• Поясніть своє розуміння епіграфу до роману “Червоне і чорне”.

• Яку гірку правду намагається розповісти у творі автор?

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя

— У романі Стендаля “Червоне і чорне” висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації. Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні прошарки французького суспільства після революції 1793 р.: буржуазію, духівництво, дворянство різних поглядів і переконань.

Оповідь ведеться від третьої особи, кожен розділ має епіграф, який визначає його головну ідею.

Роман складається з двох частин, однак у житті героя можна виокремити три етапи: Вєр’єр, Безансон, Париж.

Кожен з них має однакову структуру: прибуття, адаптація до середовища, налагодження взаємин, зовнішній і внутрішній конфлікти — катастрофа, — хронікально-лінійний характер (біографія героя) — історія духовного життя героя, становлення його характеру в складній і драматичній взаємодії із соціальним середовищем.

2. Практична робота (у парах)

· У романі представлені нова буржуазія (Вально), стара аристократія (де Реналь), великий світ політики (де Ла-Моль), а також боротьба між єзуїтами та янсеністами. Образів у творі Стендаля небагато, але вони виписані так рельєфно, психологічно вмотивовано, що дають повне уявлення про відповідний прошарок суспільства. Заповніть таблицю “Прошарки французького суспільства після революції 1793 р. у романі Стендаля “Червоне і чорне””.

Очікуваний результат

Прошарки французького суспільства після революції 1793 р. у романі Стендаля “Червоне і чорне”

Вища аристократія Парижа

Духівництво Безансона

Мешканці провінції (містечко Вер’єр)

Маркіз де Ла-Моль, його син Норбер, донька Матильда, відвідувачі їхнього салону; маркіз де Круазнуа, граф де Фервак, граф Альтаміра тощо

Абат Пірар, єпископ, семінаристи тощо

Дворянство — де Рена- лі; буржуазія — Вально, Фуке; духівництво — абат Шелан; міщанство — Сорелі, полковий лікар, полковий мировий суддя тощо

3. Аналізування образів героїв літературного твору (робота в групах)

· Використовуючи матеріали підручника й цитати з тексту твору, записані вдома, складіть характеристику місць подій та головних образів різних верств суспільства роману “Червоне і чорне”. Проаналізуйте, якщо роман називають романом єдиного героя, яку роль у творі Стендаль визначив для схарактеризованих вами персонажів: 1-ша група — Вер’єр та його мешканці (пан де Реналь, пан Вально, пані де Реналь), 2-га група — Безансон (абат Пірар), 3-тя група — Париж та його мешканці (маркіз де Ла-Моль, Матильда де Ла-Моль).

Матеріали для вчителя

1-ша група

Вер’єр. Перед нами провінційне містечко, мешканці якого схиляються перед одним ідолом — грошовим мішком. Розбагатіти поспішають тут усі: і тюремник, який вимагає собі “на чай”, і старий тесляр “батечко Сорель”, який за 300 франків у рік із харчуванням і одягом продає свого сина мерові, а до того дозволяє Жульєнові ходити на уроки до старого військового лікаря армії Наполеона лише тоді, коли сам учитель пропонує платити за навчання сина.

У Вер’єрі ми вперше знайомимося з головним героєм роману Жульєном Сорелем — молодшим сином тесляра, худорлявим юнаком, не схожим на своїх братів, міцних і кремезних. Він захоплюється читанням книжок про Наполеона і зовсім байдужий до справ батька, збагачення та грошей.

Пан де Реналь — дворянин, мер міста, який одружується заради приданого, але надміру пишається своїм походженням. Стендаль змальовує його виразний портрет-характеристику: “Волосся в нього сивувате, одягнений він у сіре. Він кавалер кількох орденів, у нього великий лоб, орлиний ніс... всі таланти цього чоловіка не сягають далі уміння вимагати від людей акуратної оплати того, що вони йому винні, а самому якомога довше не платити власних боргів”. Пан де Реналь дбає найбільше про збагачення, намагаючись витримати конкуренцію з місцевими буржуа: має завод цвяхів, скуповує землі, навіть дерева в саду висаджує такі, що можуть приносити прибуток (горіх). На Жульєна пан де Реналь дивиться як на нове придбання. Але мер, як і всі інші, живе у постійному страху перед можливою новою революцією і готовий заплатити будь-які гроші, щоб “слуги його не зарізали, якщо повториться 1793 рік”.

Пан Вально. На зміну дворянам, “володарям замків”, іде людина нової формації — “безрідний шахрай”. Пан Вально — чоловік високого зросту, в розквіті сил, могутньої статури, з рум’яним обличчям і чорними бакенбардами. Це той сорт грубих, гомінливих людей, яких у провінції називають “красень-мужчина”. Про Вально Стендаль зауважує: “...Зібрав усе сміття від кожного ремесла”. Такі, як він, не знають докорів сумління. Задля досягнення своєї мети у них усі засоби гарні. Так, цей шахрай краде гроші, що належать будинку сиріт, не зупиняється перед хабарництвом. Вально — людина груба, неосвічена, жадібна. Зрештою, саме він стає першою людиною Вер’єра, мером, одержує титул барона та права верховного судді. Вально навіть наважиться прийти до маркіза де Ла-Моля, і пихатий вельможа прийме цього неука, провінційного злодія, бо сподівається на його підтримку на виборах. У такий спосіб Стендаль доводить, що в його час пани штибу Вально набули соціальної й політичної ваги.

Луїза де Реналь — висока, струнка жінка, перша красуня у містечку. Граційна, простодушна, щира, вона приваблює прихованою пристрасністю душі, благородством. Героїня полюбляє самотньо проводити час і навіть собі не зізнається, що з чоловіком їй нудно. Луїза щиро вважає, що ніжніших стосунків між чоловіком і жінкою бути не може. Почуття пані де Реналь природні та чисті. Вона прагне справжнього почуття і кохає Жульєна щиро й віддано. Саме вона відкрила в душі юнака доброту та благородство, силу справжнього кохання. Тільки з пані де Реналь Жульєн міг бути самим собою. Але і її душу надломило суспільство: Луїза, відверта і чесна, змушена за наказом духівника написати листа, який скомпрометував Жульєна, і фактично тим приректи на смерть коханого. Та навіть після того, як Жульєн з відчаю стріляв у неї, пані де Реналь приходить до нього у в’язницю, порушуючи загальноприйняті уявлення про мораль і обов’язок. Луїза говорить: “Мій обов’язок — бути з тобою”. Це слова справжнього щирого кохання, відданого та зворушливого, яке доля подарувала Жульєнові. Луїза не змогла пережити смерть коханого і через три дні померла на руках своїх синів.

2-га група

Безансон. “Мерзенним” називає Стендаль існування в Безансонській духовній семінарії, де виховують майбутніх духовних наставників народу і “стада шахраїв”, бо там панує “кожної хвилини лицемірство, кожна розумна думка вважається злочином, шпигунство — сміливістю, відсутність самостійної думки — мудрістю, а рабська послужливість і бездумна слухняність — найвищою доброчесністю”. Обіцяючи своїм учням спасіння на небесах і... ситість на землі, духівники-єзуїти готують служителів церкви, які будуть проголошувати святість трону й існуючого ладу.

Абат Пірар — єдина жива, розумна, порядна людина в усій семінарії — називає духовенство “лакеями, необхідними для спасіння душі”. У семінарії панує дух наклепництва, заздрості, збагачення. Навіть близькі друзі не вірять абатові Пірару, що він не краде, обіймаючи посаду ректора семінарії. Розмірковуючи над сенсом діяльності духовної особи, Жульєн-семінарист доходить висновку, що він полягає у “продажу віруючим місця в раю”.

3-тя група

Париж. Маєток маркіза де Ла-Моль. Після навчання у семінарії Жульєн потрапляє до вищого паризького світу. В аристократичному салоні не говорять голосно про прибутки, але там панують правила і традиції, які давно вже втратили сенс. Для відвідувачів маркіза небезпечними видаються вільні думки, порушення світських правил — усе, що хоч здалеку скидається на порушення традицій.

Маркіз де Ла-Моль. Серед старих аристократів іще зустрічаються люди розумні, діяльні, по-своєму значні, як маркіз де Ла-Моль. Але й він оцінює енергійність і розум Сореля, свою приязнь до нього як мимовільне захоплення, схоже до уваги до пса: “Прив’язуються ж люди до гарненького песика”. Пихатий аристократ не здатний побачити у плебеєві рівного собі і своєму оточенню. Навіть наблизивши до себе здібного юнака, він бачить у ньому не особистість, а спритного служника. Маркіз, як і його оточення, Боїться за своє існування, тому й заграє з негідниками на кшталт Вально.

Стендаль описує “монархічний заколот” аристократії з метою уціліти, вижити за нових умов розвитку буржуазії. На зборах аристократів-заколотників розробляється план “іноземного вторгнення” до Франції, яке буде підтримане зсередини найманцями дворян-землевласників. (В історичному плані передчуття письменника виявилося точним передбаченням подій 1871 р.) Мета цього заходу — примусити всіх мовчати, зробити покірними. Стендаль із іронією пише про цих охоронців монархії, у яких користь і зрадництво батьківщини йдуть поруч, називає змову “заколотом нікчем, що втратили розум”. Те саме доводять і характеристики її керівників, дані Жульєном Сорелем: “Один повністю захоплений своїм травленням, інший злий, як кабан, третій схожий на заводну ляльку”. Це безглузді, нікчемні постаті, яких уже покарала історія: їхні нащадки — світська молодь, ввічлива, елегантна, іноді гостра на слово, але зазвичай безмозка, млява, бездіяльна.

Маркіза Матильда де Ла-Моль — красуня аристократка, натура сильна, горда, з гострим розумом. Матильду характеризують незалежність думок і вчинків, прагнення яскравого, сповненого пристрасті та справжнього кохання життя. У Жульєні вона побачила людину, здатну на вчинок, великі справи та сильні почуття. Саме тому дівчина бере з ним таємний шлюб. Але у пристрасті їй усе ж дорожчі героїчна поза, п’янке усвідомлення своєї несхожості з сірими ляльками її великосвітського оточення. (Недарма Матильда в один із днів року носить траур на згадку про свою далеку родичку, коханий якої був страчений на гільйотині під час революції). і якщо для Жульєна вона — честолюбний ідеал, заради якого він здатний піти на угоду з совістю, то і Матильдою рухає не так сердечний потяг, як прагнення піднестися у власних очах, а можливо, і в очах інших. і якщо Жульєн врешті позбавляється дурману марнославства і в його серці згасає ця любов-лихоманка, то Матильда залишається вірною своїй героїчній позі: вона намагається витягти Жульєна з в’язниці, а після страти в печальному вбранні їде в кареті, тримаючи на колінах голову коханого, відтяту гільйотиною, щоб поховати її власноруч окремо від тіла, як її славна родичка.

Висновки. Ці образи допомагають письменникові створити широке полотно звичаїв того часу. Вер’єр, Безансон, Париж — ці три основні центри і є композиційними стрижнями роману “Червоне і чорне”.

4. Розповідь учителя. Інтерактивний прийом “Т-схема”

· Під час розповіді вчителя складіть таблицю “Символіка роману “Червоне і чорне”” за інтерактивним прийомом “Т-схема”.

— Досі літературознавці не можуть дійти єдиної думки, який саме сенс вклав автор у назву роману “Червоне і чорне”. Сам Стендаль цього не пояснив.

На думку одних фахівців, зокрема Б. Г. Реїзова, чорний і червоний кольори, які утворили назву роману, уособлюють дві епохи: наполеонівську та епоху Реставрації.

Ю. М. Лотман висунув своє трактування опозиції червоне— чорне як символу двох кар’єр Сореля — військової і духовної. Він угледів у назві цитату з Тристама Шенді, у якій постулюється близька Стендалю думка про те, що для сучасної людини, яка стоїть на роздоріжжі, окрім сутани і мундира, вибору немає.

Червоний — колір мундирів армії Наполеона, прапорів Великої французької революції, яка сприяла піднесенню Бонапарта, колір крові, пролитої у війнах та революціях.

Чорний — це колір сутан священиків, які мали потужний уплив на політичне життя країни, колір втрати сподівань на втілення революційних гасел, трауру за нездійсненними мріями, отже, колір доби Реставрації.

Інші літературознавці пов’язують назву твору з особистим життям Жульєна, де червоне — це мрія про сутану кардинала, тобто вершину кар’єри, символ самоствердження й успіху. Чорний у ту історичну добу — це колір одягу незнатної людини, символ поразки людини в боротьбі із системою поділу на багатих і Бідних.

Червоний створює в душі героя настрій піднесеності й водночас тривоги: саме так сприймає Жульєн краплини води в церкві, підсвічені червоним кольоровим склом, — вони нагадують йому краплі крові. Чорний символізує найважчі в моральному сенсі для Жульєна часи: навчання в семінарії, де колір одягу був чорний, та службу гувернером і секретарем з обов’язковим чорним сюртуком для служника.

Треті говорять про те, що саме внутрішній світ героя позначений контрастами: червоний — захоплення наполеонівською добою, у якому Жульєн відвертий, чистий, щирий, мріє про подвиг, героїчне, минулу добу. Чорний — душа, сповнена лицемірства, пристосуванства й корисливості; дійсність, де доводиться приховувати свою справжню сутність.

Особиста доля головного героя роману Жульєна Сореля складається немовби під знаком боротьби цих двох опозиційних начал — червоного й чорного, де червоне — це віра, надія, любов, а чорне — облуда й лицемірство.

Можна також припустити, що чорне — це залізні закони реальності, згідно з якими жив Жульєн, щоб досягти своїх цілей. Це честолюбство, лицемірство, гординя, ворожість, презирство, самолюбство, марнославство, зверхність та ін. А червоне — це шлях людського серця, це те, що в кінці роману все ж перемагає, це — кохання, доброта, звичайне щастя, якого раніше не усвідомлював герой.

Однак заголовок роману і сьогодні викликає дискусії, тому що символіка червоного і чорного за довгі роки популярності творіння Стендаля отримала масу тлумачень. Залежно від сприйняття та зацікавленості читача можливі різні асоціації, окремі протиставлення, що можуть варіювати від розділу до розділу, від сторінки до сторінки, зокрема:

Війна і мир,

Наполеон і Бурбони,

Революція і Реставрація,

Виграш і програш у рулетці життя...

Символічна невизначеність назви обумовила її багатозначність, завдяки чому вона може вмістити у себе все багатство протиріч, що знайшли відображення у романі.

Колись в одному зі своїх чисельних зошитів Стендаль записав: “Тільки те придатне для змалювання, що залишається цікавим і після того, як історія оголосить свій присуд”. У тому й полягає привабливість творів письменника, що дійсно великі творіння мистецтва слова є невичерпними у різноманітті їх прочитання. Тому кожне нове покоління читачів роману Стендаля “Червоне і чорне” буде знаходити в ньому все нові й нові смисли, співзвучні та актуальні часу його прочитання.

Очікуваний результат

Т-схема “Символіка роману "Червоне і чорне"”

Червоний

Чорний

Колір мундирів армії Наполеона, прапорів Великої французької революції, яка сприяла піднесенню Бонапарта, колір крові, пролитої у війнах та революціях

Колір сутан священиків, які мали потужний вплив на політичне життя країни, колір втрати сподівань на втілення революційних гасел, трауру за нездійсненними мріями, отже, колір доби Реставрації

Це мрія про сутану кардинала, тобто вершину кар’єри, символ самоствердження й успіху

Колір одягу незнатної людини, символ поразки людини в боротьбі із системою поділу на багатих і бідних

Створює в душі героя настрій піднесеності й водночас тривоги: саме так сприймає Жульєн краплини води в церкві, підсвічені червоним кольоровим склом,— вони нагадують йому краплі крові

Символізує найважчі в моральному сенсі для Жульєна часи: навчання в семінарії, де колір одягу був чорний, та службу гувернером і секретарем з обов’язковим чорним сюртуком для служника

Захоплення наполеонівською добою, у якому Жульєн відвертий, чистий, щирий, мріє про подвиг, героїчне, минулу добу

Душа, сповнена лицемірства, пристосуванства й корисливості; дійсність, де доводиться приховувати свою справжню сутність

Віра, надія, любов

Облуда й лицемірство

Це шлях людського серця, це те, що в кінці роману все ж перемагає, це — кохання, доброта, звичайне щастя, якого раніше не усвідомлював герой

Це залізні закони реальності, згідно з якими жив Жульєн, щоб досягти своїх цілей. Це честолюбство, лицемірство, гординя, ворожість, презирство, самолюбство, марнославство, зверхність та ін.

5. Словникова робота (запис до зошитів)

Психологізм — це передання художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками; заглибленість у творі в душу персонажів, їхню психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відстежує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їхні роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій.

Романтичний психологізм глибший за психологізм попередніх літературних напрямів, але він охоплював лише зображення сильних, яскравих почуттів, найтонші їхні відтінки залишилися поза межами уваги романтиків. Лише з розвитком реалістичного напряму в літературі психологізм набуває справжньої глибини. Висока майстерність письменника виявилась у:

• психологізмі, який яскраво розкрито в розгорнутих внутрішніх монологах героя;

• лаконізмі авторських описів і стрімкому потоці подій;

• бурхливій реакції героїв;

• динамізмі та драматизмі розповіді;

• використанні всього багатства зображально-виражальних засобів.

6. Практична робота

• Прокоментуйте цитати з роману. Доведіть, що вони відображають новаторство письменника.

На балу Жульєн обговорює з графом Альтамірою можливість застосування насильства заради досягнення благородної мети. Пригадайте цей епізод: “Ну, знаєте, — сказав Жульєн, — мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом”.

• Прокоментуйте процитований епізод. Як ви вважаєте, під впливом чиїх ідей в Жульєна Сореля виникла така думка? (Наполеона, яким він потай захоплювався.)

• Прокоментуйте вислів одного із персонажів роману: “Політика — то камінь, прив’язаний на шию літератури, який може її потопити менш ніж за півроку. Політика серед витворів уяви — те саме, що постріл з пістолета під час концерту. Цей звук оглушливий, але позбавлений будь-якої виразності. Він не гармонує з жодним інструментом”. (Мистецтво не повинно служити політиці, підпорядковуватися їй.)

Висновки. Твір Стендаля “Червоне і чорне” містить, зокрема, риси філософського роману, що також є новаторством автора. Герої роману постійно сперечаються щодо найгостріших філософських, ідеологічних, естетичних тем свого часу.

· Складіть таблицю “Соціально-політичний та психологічний аспекти роману “Червоне і чорне””. Зробіть висновки щодо багатоплановості твору.

Очікуваний результат

Соціально-політичний та психологічний аспекти роману “Червоне і чорне”

Соціально-політичний аспект

Психологічний аспект

Дія роману відбувається за часів царювання Карла X (1824-1830), коли феодально-клерикальна реакція досягла свого апогею. Ультрареалісти влаштовують зрадницькі змови проти народу, мріючи за допомоги іноземних інтервентів відродити давню пишність монархії. Єзуїти проникають у всі куточки Франції, обплутуючи її шпигунською сіткою й підкоряючи своїй владі душі людей. У романі Стендаля висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації; про це свідчить і підзаголовок “Хроніка XIX століття”

Сюжет — це зовнішнє обрамлення; головні події відбуваються в душі героя. Завдяки внутрішнім монологам читачі нібито беруть участь у справжній історії людської душі, осягають велич духу людини не обраної, не виняткової, а просто мислячої, талановитого представника нижчих класів. Учинки героя психологічно вмотивовані; паралелізм і контрастність допомагають осягнути внутрішні причини руху історії й особистості. Автор хоча й симпатизує героєві, але не відходить від “гіркої правди”. Кожен етап піднесення Жульєна одразу ж зіставляється із реальністю: син селянина став гувернером дітей мера, але куплено його за найдешевшу ціну, щоб допекти сусідові, який придбав дорогих коней; багатий вельможа де Ла-Моль нібито й ставиться до Жульєна прихильно, але пояснює це так: “Адже ж прив’язуються люди до гарного песика

Висновки. Отже, роман Стендаля “Червоне і чорне” є багатоплановим, багатоаспектним твором.

Найвиразніші аспекти роману — соціально-політичний (яскраво відображені умонастрої доби) та психологічний (розкриті порухи душі героя, мотивація його вчинків і дій)

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Завершальне слово вчителя

— “Я хочу говорити про те, що відбувається в глибині душі”, — писав Стендаль. За С. Цвейґом, “аромат речей, невловиме дихання їхньої сутності, їхнього ефірного духовного випромінювання розкривають цьому геніальному дегустаторові їхній смисл і таємницю, за мізерним порухом він упізнає почуття, за анекдотом — історію, за афоризмом — людину; йому достатньо летючої деталі, яку ледь-ледь можна осягнути, ракурсу, слабкого натяку, щоб блискавичним позирком влучити в ціль; він знає, що саме ці розрізнені спостереження, дрібні правдиві факти мають у психології вирішальне значення. “Тільки в деталях правда”, — говорить один із героїв Стендаля, і сам письменник підносить метод того століття, коли надавали перевагу деталям, передчуваючи наступне століття, коли психологія припинить вовтузитися з порожніми, великоваговими, крихкими гіпотезами, коли будуть із молекул будувати вчення про тіло, а за копіткими спостереженнями над деталями, над найлегшими коливаннями й вібраціями нервів вираховувати напруження душі. У тому й полягає перевага Стендаля над усіма діловитими й поважними психологами, що він віддається цій науці серця мудро, безтурботно і з насолодою, як мистецтву, а не як серйозному професійному заняттю”.

2. Рефлексія. Інтерактивна вправа “Асоціації” (робота за варіантами)

· Працюючи за двома варіантами, складіть асоціативний кущ за поняттями: I варіант — червоне, II варіант — чорне.

Очікуваний результат

I варіант

II варіант

3. Оцінювання роботи учнів на уроці

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: написати нову, щасливу кінцівку роману Стендаля “Червоне і чорне”; прочитати роман Ґ. Флобера “Пані Боварі”; за словником літературознавчих термінів ознайомитися з поняттям літературний стиль.

Індивідуальне: підготувати інтерв’ю з письменником за темою “Життя та творчість Ґ. Флобера”.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.