Символіка роману Стендаля ”Червоне і чорне”. Психологізм творчості письменника в романі. Новаторство Стендаля в реалістичному відтворенні художньої моделі суспільства й людини - Франція - РОМАН ХІХ СТ.

Мета — формувати компетентності: предметні (розуміння новаторства Стендаля, символізму назви твору “Червоне і чорне”, художньої майстерності автора у використанні психологізму, відтворенні мистецької моделі сучасного йому світу; навички літературознавчого аналізування епічного твору; уміння формулювати свою думку, обґрунтовувати її; кращі людські якості; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, опрацьовувати та презентувати її; комунікативну: толерантне ставлення до почуттів та думок оточуючих; загальнокультурну: гуманістичний світогляд).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет Стендаля, текст роману “Червоне і чорне”, ілюстрації до твору.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

(За складеними вдома тезовими планами учні озвучують усні твори “Провінційна пані чи паризька красуня: хто є справжнім коханням Жульєна й кому симпатизує автор?”.)

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Соціально-побутовий роман Стендаль розглядав як “дзеркало, з яким ідеш уздовж битого шляху. Воно відбиває то небесну блакить, то багно й калюжі. Іде людина з дзеркалом, а ви звинувачуєте її в аморальності! У дзеркалі відбивається бруд, а ви винуватите дзеркало! Обвинувачуйте вже скоріше битий шлях, з його брудними калюжами або, ще краще, дорожнього наглядача, який допускає, щоб вода застоювалась і утворювалось болото” (переклад М. О. Лукаша). Про психологізм творчості й новаторство Стендаля та його художні здобутки поміркуємо сьогодні.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)

— Літературознавці не можуть дійти згоди щодо того, який сенс уклав Стендаль у назву роману “червоне і чорне”. Сам автор цього не пояснив. Розгляньмо різні погляди на символіку твору.

1) Два кольори, що згадано в назві роману (чорний та червоний) уособлюють дві доби: наполеонівську й Реставрації.

2) У класовому суспільстві походження визначає долю, проте ніхто не забороняє прагнути кращого: жульєн мріє про червоне — сутану кардинала. Отже, червоний — це колір верхівки кар’єри, символ самоствердження й успіху. чорний тут (у соціальному розумінні) — колір одягу незнатної людини, символ поразки в боротьбі із класовою системою. Кожна людина постійно постає перед вибором, як у грі в рулетку: червоне — чорне, успіх — поразка, життя — смерть.

3) Перед головним героєм роману постійно постає вибір між церковною кар’єрою (одяг кліриків чорного кольору) та військовою (офіцерський мундир червоного кольору).

4) Кольори створюють емоційне тло роману. Краплі води в церкві, підсвічені червоним кольоровим склом, нагадують жульєнові краплі крові (піднесеність і водночас тривога). чорний символізує морально найважчі для героя часи: навчання в семінарії, службу гувернером і секретарем. червоний колір — колір кохання, пристрасті. Жульєн міг бути щасливим з пані де Реналь і Матильдою,але різниця в суспільному становищі унеможливила це. чорний колір — колір жалоби, смерті, яка забрала не тільки Сореля, а й пані де Реналь (вона не пережила його страти).

5) Ці кольори уособлюють одвічне поєднання позитиву й негативу в душі кожної людини. Для Жульєна вони ще й позначають характер його життя: внутрішнього, таємного, позначеного захопленням наполеонівською добою (червоний), у якому жульєн відвертий, чистий, щирий. Друга половина його душі — чорна: сповнена лицемірства, пристосуванства й корисливості. червоний для героя — мрії про подвиг, героїчне, минулу добу. чорний — дійсність, де втрачаєш себе і приховуєш свою справжню сутність.

2. Творчо-аналітична робота (у групах)

· У 2 групах визначте, злетом чи падінням позначилися на долі Жульєна Сореля певні події його життя.

Завдання для 1-ї групи

■ Жульєн на посаді вихователя дітей мера міста пана де Реналя. Побачивши, що подобається пані де Реналь, вирішує використати це для просування вгору. (Падіння.)

■ Спочатку жульєн намагається грати роль світського лева, але під впливом темпераменту юнак забуває про роль і щиро закохується в пані де Реналь, домагаючись взаємності. (Злет за авторомі падіння за загальнолюдськими та християнськими моральними нормами.)

■ Попри романтику пристрасних почуттів, Сорель засвоює чимало “корисного” для майбутніх перемог, навчається краще розуміти оточуючих: “Це виховання любов’ю, яке провадилось жінкоюзовсім недосвідченою, було для нього справжнім щастям. Жульєн безпосередньо побачив суспільство саме таким, яким воно тоді було <...> на перший план виступали різні складні інтриги”. (Це не злет і не падіння: герой набуває досвіду.)

Завдання для 2-ї групи

■ Потрапивши до Безансонської семінарії, Жульєн переконаний, що серед обмежених і нерозвинених семінаристів він легко стане першим учнем: “За Наполеона я був би сержантом, а серед цих майбутніх кюре я буду старшим вікарієм”. Він стає першим, але не “своїм”, не здобуває поваги, адже в очах нездар бути надто розумним — гріх гордині. Марно Сорель силкується стати “як усі”: усе одно, “після багатьох місяців невпинних зусиль Жульєн усе ще мав вигляд людини, що мислить”. (Це злет душі, але падіння для кар’єри.)

■ У Парижі, у родині де ла-Молів, жульєн знову діє через жінку, але тепер діє розсудливо й отримує все, про що мріяв: вродливу жінку, титул і навіть офіцерський мундир. Щоправда, Сорель уже не мрійник, готовий померти за книжку, а самозакоханий егоїст. Почувши від Матильди звістку про надання йому звання гусарського поручика, Жульєн говорить собі: “Отже, роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я примусив це горде страховисько покохати себе. Її батько не може жити без неї, а вона — без мене”. (Падіння.)

■ Жульєн стріляє в пані де Реналь. Самотні години у в’язниці й каяття повернули його до “природного стану”. Він відмовляється від допомоги, від самозахисту, на суді гордо заявляє: “Ви бачите перед собою простолюдина, обуреного проти свого низького походження... Ось мій злочин, добродії...”. (Духовний злет, оновлення..)

3. Постановка й розв'язання проблемного питання (запис до зошитів)

· Назвіть ознаки соціально-психологічного роману. Доведіть, що “червоне і чорне” Стендаля є саме таким романом. (Стендаль зобразив внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності в душі героя, що зумовлюють учинки й поведінку Сореля. Головну тему роману (зіткнення духу революції, інстинктивним носієм якого є Жульєн, і нудної повсякденності Реставрації) письменник подає як психологічну проблему та внутрішній конфлікт головного героя на тлі панорами французького суспільства. Із кримінальної хроніки автор створив справжню “хроніку XIX століття”.)

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

1. Колективне творче узагальнення

· Назвіть ознаки новаторства Стендаля в романі “Червоне і чорне”. (Психологізм, об’єктивне й критичне зображення дійсності, філософічність, застосування контрастів.)

2. Творча робота

· Напишіть есе “Мої враження від роману Стендаля “Червоне і чорне””. Після завершення охочі зачитають свої роботи.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Інтерактивний прийом “Одне слово”

· Завершіть речення одним словом: “Я вважаю Жульєна Сореля з роману Стендаля “Червоне і чорне”...”.

2. Інтерактивний прийом “Обмін думками”

· Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати роман Стендаля “Червоне і чорне”? Чому?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: прочитати “Пані Боварі” Ґ. Флобера.

Випереджальне (індивідуальне; 1-2 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість Ґюстава Флобера.