Тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст.: Ібсен, Чехов, Шоу
Мета: допомогти учням з’ясувати основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX — початку XX ст.; ознайомити з найважливішими здобутками драматургів того часу; розвивати навички складання опорно-логічних конспектів за сприйнятою на слух інформацією, виділяти головне, давати оцінку літературним явищам; виховувати любов до мистецтва, естетичні смаки.
Обладнання: портрети драматургів Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова та інших, видання їх творів, ілюстрації до них, відеоматеріали (фрагменти вистав за творами).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
Ознайомлення з метою, завданнями й вимогами програми до вивчення світової літератури в 11-му класі
II. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Що таке драматичний театр для нас, сучасних людей? Місце, де можна ознайомитися з драматургією, побачити цікаву виставу. Для людей XIX ст. значення театру було набагато вагомішим і багатограннішим, особливо для вищих та середніх класів. Це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце платонічних побачень, і традиція, і, урешті-решт, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили, сперечалися, їх лаяли і хвалили; твори спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів і навіть до злочинів.
Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з європейською драматургією, яка наприкінці XIX — початку XX ст. пережила своє оновлення, збагатилася новими творчими знахідками та здобутками.
III. Актуалізація опорних знань
Евристична бесіда
✵ Що таке драматургічні твори, якими є їх особливості?
✵ Які жанри драматургії ви знаєте?
✵ Назвіть відомих вам драматургів, їх твори.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди
— У драматургії остання третина XIX століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес приводить до появи «нової драми».
Безумовно, усі представники «нової драматургії» — а це Г. І6сен, Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберг, Г. Гауптман, Е. Золя, В. Винниченко та інші — йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але існувала ознака, яка об’єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача.
У чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?
Проаналізуємо за допомогою порівняльної таблиці.
Об’єкт порівняння |
«Стара драма» |
«Нова драма» |
Трагедія |
Життя персонажа |
Життя особистості в суспільстві |
Предмет зображення |
Людина в незвичайних ситуаціях |
Людина у власноруч створеній ситуації |
Центр уваги |
Зовнішнє зіткнення окремих особистостей |
Внутрішні, глибинні протиріччя самої дійсності, зіткнення ідей |
Драматичний конфлікт |
Вади й чесноти людини |
Ідеали людини |
Жанр |
Трагедія, комедія, драма |
Синтетичний — трагікомедія («драма ідей») |
Головний герой |
Узагальнений тип людини |
Людина середнього класу, неординарна особистість |
Решта героїв |
Головні та другорядні, позитивні та негативні |
Усі важливі, характери неоднозначні |
Автор |
Відтворює дійсність, повчає, робить висновок |
Відтворює духовні пошуки. Не дає однозначних відповідей |
Читач, глядач |
Спостерігає, отримує враження |
Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них |
Кінець(фінал) твору |
Завершений розв’язкою |
Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів |
Тож чим, на ваш погляд, відрізняється «нова драма» від «старої драми»? (Відповіді учнів.)
«Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.
Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія).
Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.
Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).
Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.
«Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
Назвіть риси «осучаснення» драми на зламі століть. (Герої — звичайні люди; конфлікт — внутрішній; мова — сучасна; фінал — незавершений; проблеми — актуальні.)
2. Перегляд і коментування ілюстративних матеріалів, відео- та аудіо-записів вистав, музики до них
V. Закріплення знань, умінь і навичок
1. Створення опорно-логічного конспекту за матеріалами лекції
2. Робота з висловлюванням Дж. Б. Шоу
Уставте пропущені слова у висловлювання і прокоментуйте його.
Мої п’єси вимагають не режисури. У них повинні ... гамір і шум справжнього життя, крізь яке час від часу ... поезія.
Слова для використання
Співати, вихваляється; лунати, прозирає; заважати, ліпиться; шуміти, сидить.
VI. Домашнє завдання
Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX — початку XX ст.
Прочитати п’єсу Г. Ібсена «Ляльковий дім».
Підготувати повідомлення про історичну й соціальну ситуацію в Норвегії XIX ст.
VII. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжте речення:
✵ На уроці мене зацікавило...