Ідеї К.Д. Ушинського в методиці викладання світової літератури

Працювати для нащадків!

К. Ушинський

У статті розглядаються педагогічні ідеї К.Д. Ушинського, які знайшли своє втілення в сучасній методиці викладання літератури.

Ключові слова: педагогічна спадщина, загальнодидактичні методи, системність у навчанні, аналіз, синтез, узагальнення, сократівська (евристична) бесіда, наочні засоби, педагогічний хист, книга й читання, рідне слово, духовність.

Українській освіті пощастило тим, що розбудовували її у різні часи високоосвічені, талановиті, віддані справі, безкорисливі люди, справжні патріоти, які беззастережно клали на алтар освіти й духовності своє життя.

До таких належав і Костянтин Дмитрович Ушинський - видатний педагог, класик педагогічної науки, автор книг для початкового навчання. Водночас відомий літературний діяч, якому належать педагогічні і літературно-художні твори: вірші, оповідання, байки, нариси, рецензії, критико-бібліографічні публікації [3, с.93].

До цієї характеристики можна додати: сміливий новатор, мислитель, фанатично відданий улюбленій справі. На перший план висував навчання рідної мови, літератури та історії. Ушинський не обмежувався досвідом вітчизняної педагогіки, а глибоко вивчав педагогічну справу Європи й Америки, був у Швейцарії, вивчав досвід Г. Песталоцці, щоб запозичити найкраще. Працював багато й самовіддано, бо був глибоко переконаний, що «...тільки праця дає справжню насолоду для душі».

Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського не втрачають своєї актуальності в наш час, коли освіта незалежної України переживає чергову реформу, коли на державному рівні для підвищення якості освіти запроваджується педагогічна технологія ОЗОН. Супровідні інтерактивні, інформаційні технології покликані активізувати й розширити пізнавальні сфери й задовольнити потреби сучасного суспільства в високоосвічених, гармонійно розвинених, конкурентоспроможних громадянах, навчених самостійно здобувати знання протягом життя та ефективно їх застосовувати в різних сферах людської життєдіяльності.

На часі думки вченого про те, що навчання — це серйозна розумова праця, яка потребує напруженої уваги, водночас праця посильна й узгоджена з можливостями дитячого розвитку» [4, с.168]. Розумова праця набагато важче праці фізичної. Навчити вчитися — означає навчити розумно, усвідомлено працювати, прищеплювати таку любов до знань, яка подолає усі труднощі у навчанні і принесе задоволення. А головна мета навчання — стати по-справжньому корисним Батьківщині, знайти гідне застосування своїм силам, енергії, знанням [3, с.58]. Тим Ушинський підтримував ідею Сковороди про «сродну працю».

Ушинський порівнював систему наукових знань з пірамідою, на вершині якої стоїть науковець, який у ході копіткої довготривалої роботи опановує наукові знання, завдяки яким досягає висот, а біля підніжжя гори знаходяться учні, які мають намір також розпочати своє сходження на вершину піраміди знань.

Поради вченого щодо необхідності розробити методику навчання, за якою учні б не просто дізнавались про вже готові результати та досягнення науки, але й практично мали б змогу засвоїти ті методи розумової праці, завдяки яким ці результати були здобуті, сьогодні покладені в основу основних вимог до організації навчального процесу. Нова методика мала б враховувати прагнення учнів до творчої діяльності, шляхом правильних педагогічних підходів сприяти розвитку їхньої уваги для збагачення духовного життя [4, с. 169]. Ця настанова стала провідною й відображена в сучасних концепціях, держстандарті, нових навчальних програмах різних навчальних дисциплін.

Ушинський залишив нам у спадок свої ідеї щодо загальнодидактичного методу, притаманного будь-якому процесу навчання, запровадження якого вимагає спеціальної дидактичної підготовки, розуміння його складових — тісно пов’язаних між собою процесів — накопичення знань, розумової обробки матеріалів, приведення результатів розумової діяльності в ідейну систему, засвоєння набутих знань, процесу мовлення та його ролі в розумовій та ідейній обробці матеріалів пізнання [4, с.176].

За Ушинським, процес обробки матеріалів пізнання неможливий без активного використання прийому випитування — сократичного прийому (у методиці літератури — евристичний метод), за допомогою якого учень стає активним учасником процесу пізнання, а не споживачем готових знань. Важливого значення за часів Ушинського набули метод проблемного навчання, метод порівняння як складові ефективної розумової діяльності, індуктивний (вперше відкритий Беконом) і дедуктивний (Аристотель) методи, які не втрачають своєї актуальності [4, с.188-189].

Найважливіший етап вивчення художнього твору — аналіз, який передбачає розкладання цілого на елементи (фабула, сюжет, композиція, тема, ідея, система образів, конфлікт тощо). Аналітична діяльність завершується синтезуванням часткових результатів — оціночних висновків, на що у свій час також звертав увагу К.Д. Ушинський.

Ушинський наполягав на тому, що набуті знання мали б бути обов’язково приведеними в певну систему, без чого людина не зможе панувати над власними знаннями, управляти ними. На думку видатного педагога, голова, наповнена уривчастими, непов’язаними між собою знаннями, нагадує комірчину з розкиданими хаотично речами, де господар не може нічого знайти. Система без знань також приречена. Справжня педагогіка дає учням матеріал, а в ході накопичення систематизує його [6, т.5, с.355].

Відомо, що сьогодні врахована іще одна з настанов Ушинського — здобувати самостійно знання, бо лише за таких умов їх можна засвоїти та в разі потреби застосувати. Самостійно здобуті знання сприяють формуванню самостійних думок і суджень, роблять людину самостійною, поміркованою, мудрою [6, т.8, с.34-35].

У роки сучасної освітянської реформи зростає роль психології як науки, яка дає змогу врахувати індивідуальні якості, природні здібності, характер дитини. І знову ж таки, ідея не нова. Адже ще Ушинський наголошував на тому, що педагогіка залежить від філософії, антропології, фізіології і психології («Якщо педагогіка хоче виховувати людину всебічно, то вона зобов’язана пізнати її всебічно») [6, т.8, с.23].

Реалізація компетентнісного підходу у навчанні теж одна з ідей Ушинського, який вважав, що учням потрібно давати знання, які можна застосувати на практиці [3, с. 32].

Сьогодні багато критики лунає на адресу авторів шкільних підручників. Важливими мали б бути для сучасних авторів думки Ушинського щодо змісту навчальної літератури: «Давно настав час серйозно подумати про те, щоб залишити в наших школах и наших підручниках тільки те, що дійсно необхідне и корисне для людини...» [6, т. 10, с. 436]. Не варто завантажувати пам'ять дитини тисячею різних дрібниць. Ці мудрі слова мали б стати гаслом для авторів сучасних підручників.

Серед багатьох методів Ушинський вирізняв наочне навчання, яке забезпечувало свідоме засвоєння знань [3, с.31]. Сьогодні завдяки інформаційним технологіям подання навчального матеріалу інтенсифіковане, сприймається набагато краще. Цьому сприяють презентації, змога під час уроку використати інтернет ресурси. За роки останньої освітянської реформи змінено вектор навчального процесу, виходячи з потреб суспільства, яке потребує, з одного боку, високоосвічену людину, з іншого-орієнтовану на вічні моральні цінності, на чому наголошував у свій час Ушинський, який вважав, що «навчання є могутнім знаряддям виховання» [6, т. 2, с. 124].

Варто дослухатися до думки видатного педагога щодо вивчення іноземних мов. Ушинський вважав, що викладання іноземної мови доцільно вводити лише після того, коли знання дитини рідної мови будуть міцними [3, с. 69].

Крилатою фразою стали слова Ушинського: «Читати — це ще нічого не означає; що читати і як розуміти прочитане — ось головне» [6, т. 2, с. 499]. Роль книги, читання, на думку Ушинського, важко переоцінити. Педагог зробив вагомий внесок у справу заохочення дитини до читання як процесу пізнання світу, накопичення знань, набуття досвіду. Його «Рідне слово» — книга для дітей за 15 років витримала 25 видань. Популярною стала книга «Дитячий світ», своєрідна енциклопедія, яка містила 316 матеріалів з наукових тем, 194 з яких написані самим Ушинським живою, образною мовою. Ця книга вводила маленького читача в світ дитячої літератури.

«Никакие технические средства никогда не смогут заменить вдохновенного рассказа педагога, проникновенной коллективной беседы, умной направляющей руки учителя, внимания учителя к каждому ученику» [6, с. 80].

«Педагог готовится к урокам всю жизнь, всегда. Чем больше его опыт, чем сильнее втянулся он в свою профессию, тем упорнее он учится, тем тщательнее готовится к каждому уроку: от одних данных, приемов отказывается, другими дополняет, шлифует свои мысли, выражения...» [6, с.89].

«Залогом успешного развития педагогической науки является сотрудничество учителей и учених» [6, с.91].

Ушинський завжди підкреслював велике пізнавальне й педагогічне значення художньої літератури. Піддавав нищівній критиці викладання літератури, яке зводилося до переліку імен письменників і короткому викладу змісту їхніх творів. Обстоював логічне осмислення твору, наголошував на естетичній функції літератури. У статті «Рідне слово» Ушинський зауважує, що високохудожні твори літератури і мистецтва — найважливіші складові естетичного і морального виховання [3, с.100].

Під час вибору літературних творів для дитячого читання Ушинський брав за основу фольклор, твори російських класиків. Звертав особливу увагу на російську народну словесність. Використовував різножанрові твори. Уважав, що мова і література мали б викладатися в єдності («Поради до викладання «Рідного слова», «Про початкове викладання рідної мови») [3, с.102].

Вочевидь, настанови К.Д. Ушинського щодо викладання літератури в школі не втрачають своєї актуальності, залишаються ціннісними орієнтирами для науковців, методистів, учителів-словесників, сприяють збереженню й подальшому використанню духовного спадку вітчизняної педагогіки.

Література

1. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. Підручник. — К.: Вища школа, 2007. — 415 с.

2. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с.

3. Романовский А.К., Барсук И.Я. Жизнь во имя будущего. — К.: Рад. школа, 1974. — 118 с.

4. Струминский В.Я. Основы и система дидактики К.Д. Ушинского. — М.: Просвещение, 1957. — 213 с. (18 февраля 1824 — 23 декабря 1870).

5. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. У 2т. / Укладач Є.Д. Днєпров. За ред. О.І. Піскунова, Г.С. Костюка та інш. — К: Рад. школа, 1983.

6. Ушинский К.Д. Собрание сочинений в 11 т. — М.-Л.: Изд-во Академии пед. наук СССР. 1948-1950.

7. Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. — К.: Рад. школа, 1954.

Посилання на схожі матеріали: