Використання інфографіки на уроках зірубіжної літератури

УДК 821.111 (73) - 3.09

У статті досліджується проблема використання інфографіки як інноваційного засобу унаочнення навчальної інформації з метою подання складного й об’ємного матеріалу у сконцентрованому вигляді за допомогою графічних, словесних знаків-символів/знаків-сигналів, елементів малюнку (збудників асоціативної пам’яті), за допомогою яких спрощується процес сприйняття, засвоєння, запам’ятовування, узагальнення навчального матеріалу, набуття учнем предметних знань, умінь і навичок як основи предметних компетентностей.

Ключові слова: інфографіка, знаки-символи/знаки-сигнали, візуалізація навчальної інформації.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань та навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

(Осучаснений вислів Конфуція)

Традиційна методика навчання літератури подає перелік методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, використання яких є запорукою успішного засвоєння історії, теорії літератури, текстів художніх творів, пропонованих навчальними програмами для текстуального вивчення. Проте, робота з сучасними учнями покоління Z (за «Теорією поколінь» американських дослідників Вільяма Штрауса та Ніла Хоува («Покоління», 1991; «Четверте перетворення» 1997 року), народжені в інформаційну добу діти належать поколінню Z, адже їхнє формування відбувається в епоху технологічних перетворень, які якісно змінили світ матеріальних речей, користування якими впливає на свідомість, характер, психічне здоров’я людини ХХІ століття) кардинально відрізняється.

Згадаємо, що традиційна методика містить перелік засобів візуалізації навчального матеріалу (наочних), використання яких дає змогу інтенсифікувати навчальний процес, полегшити сприйняття й розуміння, засвоєння й запам’ятовування навчального матеріалу. Водночас, усвідомлюємо, що уявити сучасного учня без комп’ютера, смартфона, айфона, планшета (засобів проникнення в всесвітню мережу Інтернет, яка пропонує свої ресурси для спілкування, отримання розмаїтої інформації, розваг тощо) неможливо. А тому, зважаючи на цей незаперечний факт, учитель значно збагатив арсенал наочних дидактичних матеріалів під загальною назвою «Інфографіка», виготовити які можна тільки шляхом використання Інтернет ресурсу.

Принагідно згадаймо, що метод унаочнення (візуалізації) навчального матеріалу відомий з давніх часів. Адже ще давньогрецький філософ Аристотель зазначав, що «реальне пізнання неможливе без чуттєвого рівня пізнання». Цю тезу було розвинуто в різні часи у працях представників різних наукових шкіл в галузі освіти.

Так, окремі аспекти проблеми використання наочності у навчанні перебували у колі наукових інтересів вчених-філософів Сократа, Декарта, Ж. Руссо; психологів Л. Виготського, П. Гальперіна, Л. Зельманової, Ю. Гільбуха та інших; дидактів Ю. Бабанського, М. Скаткіна, Л. Занкова, І. Лернера, В. Онищук; педагогів Я. Коменського, І. Песталоцці, К. Ушинського, A. Макаренка та інших; методистів В. Стоюніна, В. Водовозова, B. Острогорського, М. Рибнікової, В. Голубкова, М. Кудряшова, Л. Мірошниченко та інших.

Значний внесок у методику використання абстрактної наочності (у вигляді схем) на уроках вивчення навчальних дисциплін зробили Л. Нечепоренко, Н. Силич, М. Винокур, О. Скуратович (природничі дисципліни), Л. Дашко, Л. Зельманова, Г. Іваницька (російська мова), М. Девдера, В. Паламарчук, В. Пономаренко (українська мова), Ю. Лотман, І. Фогельсон (російська література). Їхніми зусиллями визначені роль, зокрема, схематичної наочності у навчанні, функції, прийоми її використання, зразки досліджено результативність навчання з використанням зорових опор.

Загальнодидактичну проблему поєднання слова вчителя і засобів наочності глибоко досліджував Л. Занков. На думку вченого, таке поєднання виключає одноманітність у процесі пізнання, сприяє активізації розумової діяльності учнів завдяки тому, що «аналіз і синтез, абстракція й узагальнення можуть виступати то в наочно-образному плані, то в плані словесно-логічному в їх різноманітних співвідношеннях».

Ці наукові висновки стали підґрунтям тогочасної методики як науки кінця 90-х та початку 2000-х років, яка повсякчасно оновлювалась у ході освітніх реформ. Пам’ятаємо, наскільки зросла роль нетрадиційної на ті часи наочності (у вигляді схем) у вивченні зарубіжної літератури. Учителі-словесники широко застосовували опорні схеми, опорні схеми-конспекти відповідно до технології складання зорових опор у вигляді схем та методики їх використання на уроках на той час світової літератури, яка враховувала специфіку предмета (його емоційно-естетичний зміст), вивчення якого за допомогою графічних схем мало бути обмеженим в часі, аби не змістити його ціннісні орієнтації в бік тотального розкодування графічних та словесних — знаків-сигналів, знаків-символів, розв’язання ребусів, що неодмінно призвело б до примітивізації вивчення літератури як мистецтва слова.

Варто зазначити, що використання схематичної наочності (тепер — різновиду інфографіки) сприяє одержанню нових знань, є засобом узагальнення та міцного засвоєння навчальної інформації, формування умінь і навичок структурування та систематизації навчального матеріалу, аналітичного та критичного мислення, предметних компетентностей.

Вочевидь різновиди інфографіки можна використовувати на всіх етапах вивчення художнього твору. Найдоцільнішим — на етапі аналізу художнього твору. Адже фіксація визначальних віх у процесі міркування за допомогою знаків-сигналів дає змогу дотримуватись логіки аналізу, ефективніше реалізувати евристичний метод у вивченні зарубіжної літератури, успішно проводити компаративний аналіз. Робота зі зразками інфографіки із зображенням структури твору, композиційних особливостей, розвитку сюжетної дії, системи образів, еволюції характеру героя, конфлікту твору в розвитку, причинно-наслідкових зв’язків між подіями та вчинками героя значно економить навчальний час для детальнішого вивчення поетики твору.

Інфографіка (інформаційна графіка) — графічний спосіб подачі інформації з метою її унаочнення (ілюстрації, графіки, карти, схеми тощо) у формі фішбоуна, пазлів, інформаційного плаката, постера, афіші, кроссенсу, «хмари слів», дудлів, мемів, гіфок тощо.

Головне завдання інфографіки: за допомогою ілюстрацій донести ключову думку до цільової аудиторії.

Інфографіку використовують:

- коли необхідно показати пристрій або алгоритм роботи чого-небудь;

- як співвідношення предметів і фактів у часі й просторі;

- для демонстрації тенденції розвитку чогось, чи для реконструювання події;

- для використати інструментів наочності з метою протиставлення;

- щоб відобразити великі обсяги однорідної інформації;

- для представлення складної інформації з мінімальними витратами часу.

Етапи створення інфографіки:

1. Розробка інфографіки починається з визначення теми.

2. Створення смислової концепції: збір інформації, аналіз даних та їх систематизація.

3. Побудова «скелету» інфографіки (блоків тексту з певною інформацією).

4. Розробка графічного ескізу інфографіки.

5. Художнє оформлення інфографіки: текстові та візуальні елементи комбінуються.

Так, в основі Фішбоуна лежить схематична діаграма в формі риб'ячого скелета. У світі така діаграма широко відома під ім'ям Ішикави (Ісікави) — японського професора, який і винайшов метод структурного аналізу причинно-наслідкових зв'язків. Лоція — це візуально-емоційна карта уроку, або його фрагмента, план-колайдер, здатний розігнати думку, інтенсифікувати процес входження в тему всіх учнів...

Лоції віддалено нагадують «опорні конспекти», «опорні схеми», «логічні схеми-конспекти» 80-х і 90-х рр. і є новою опорою, інфографікою для уроку формування критичного мислення.

Нагадаємо складові технології складання ЛСК, які все ж можна сьогодні враховувати під час створення різновидів інфографіки. Засвоєння технологічних процесів неможливе без з’ясування лексичного значення слів, що складають назву різновиду схематичної наочності — ЛСК, та оперативної лексики, використаної для опису технології складання та методики використання логічних схем-конспектів. Звернімося до семантики слова «схема». «Короткий тлумачний словник української мови» пояснює, що слово це означає «креслення, що в загальних рисах зображує систему, будову чого-небудь»[16, с.10]. За сучасними класифікаціями графічні схеми належать до символічних наочних засобів (в основу класифікації покладений засіб відображення) [14, с.36]. Схема за допомогою умовних знаків розкриває суттєве, унаочнюючи складні зв’язки, залежності, внутрішню логіку предметів і явищ, які вивчаються на уроці.

Технологія складання схеми передбачає виділення головної думки, навколо якої групуються смислові елементи, які прямо чи посередньо пов’язані з головною думкою, — це аргументи та ілюстрації. Іноді буває ще й висновок, який найчастіше співпадає з головною думкою. Усе це подається на схемі у вигляді знаків-сигналів (графічних, словесних, малюнків), розташованих у логічній послідовності.

Опорні знаки-сигнали в дидактиці — явище нове але не нове в людській практиці. Сигналами і знаками люди користувались протягом усієї своєї історії.

Усі явища навколишнього світу, тваринний світ і людське суспільство навмисно чи ненавмисно створюють певні знаки-сигнали. Наприклад, гойдання дерева — то зоровий знак-сигнал вітру; завивання вітру — слуховий знак-сигнал бурі. Це ненавмисні знаки-сигнали. Але можуть бути й навмисні знаки-сигнали, створені людиною: топографічні карти, абетка, нотні знаки, дорожні знаки тощо. «Короткий тлумачний словник української мови» дає визначення поняття «знак» і «сигнал», навести їх необхідно задля пояснення вживання поняття «знак- сигнал». Отже «знак» — «мітка», зазначка, предмет, явище, яким позначається, виражається щось...»[16, с.8], а «сигнал» — то «звуковий, зоровий чи інший умовний знак для передачі будь-яких відомостей, розпоряджень.» [16, с.10]. Таким чином, цілком доречним є поєднання цих понять.

Знак-сигнал є матеріалізацією будь-якого поняття, дії чи судження, хоч зовнішнє символічне зображення знаку-сигналу може віддалено нагадувати (чи взагалі не нагадувати) той зміст, що він «замінює».

Знаки-сигнали можна поділяти за обсягом інформації, яку вони несуть:

- знаки-сигнали, які «замінюють» окремі елементарні явища чи дії, які важко піддаються розчленуванню на простіші елементи (у знаковій системі письма - це літера; в математиці — знак рівняння, додавання, віднімання тощо; в музичній знаковій системі — знак окремого звуку);

- знаки-сигнали, які «замінюють» окремі поняття (у людській мові — це слово; у математиці — поняття «коло»; у музиці — музична фраза.);

- знаки-сигнали, які «замінюють» судження чи висновки (у системі письмового мовлення — це речення; у математиці — теорема Піфагора).

Виходячи з цієї класифікації можна говорити про знаки-сигнали, які несуть одиничну інформацію, про знаки-сигнали, які несуть понятійну інформацію; про знаки-сигнали, які несуть тезисну інформацію.

Класифікувати знаки-сигнали можна й інакше, якщо за основу взяти іншу ознаку — їх зовнішнє зображення. Тоді можна виділяти такі види знаків-сигналів:

- знаки-сигнали символічні, які не мають зовнішньо нічого спільного із тим явищем чи дією, яку вони «замінюють» (букви, розділові знаки, цифри..

- графічні знаки-сигнали, що застосовуються там, де необхідно показати розвиток явища чи динаміку дії («графік» — «зображення за допомогою ліній для наочного зіставлення різних моментів якого-небудь процесу») [16, с.54]; «графіка» — «вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пензлем» (там само);

- візерункові знаки-сигнали — зовнішньо віддалено нагадують явище чи дію, яку вони «замінюють» (освіта — у зображенні відкритої книги);

- словесні знаки-сигнали складаються з окремих слів, складів чи початкових літер тих термінів, речень чи тез, про які йдеться в даній смисловій частині урочної теми.

Отже, структурований, систематизований, закодований за допомогою знаків-сигналів (символічних, графічних, візерункових, словесних) навчальний матеріал може бути укладений у схему, тобто розташований у певній взаємозалежності та логічній послідовності. Різновид схематичної наочності — логічна схема-конспект народжується в поєднанні знаків-сигналів із короткими записами, що допомагають прочитати схему або несуть додаткову інформацію про твір, структура якого або інші зв’язки й залежності в цілому або частково представлені на схемі («конспект» — короткий письмовий виклад чого-небудь...») [7, с.247]. Додане до словосполучення «схема-конспект» визначення «логічна» підкреслює, по-перше, важливу умову протікання технологічного процесу під час створення ЛСК (правильність, послідовність, обґрунтованість, відбирання головного, найбільш значущого), використання якої є засобом фіксації логічної структури навчального матеріалу для сприйняття його зором. По-друге, використання ЛСК має сприяти збереженню логіки аналізу художнього твору, тому що на схемі за допомогою знаків-сигналів фіксуються визначальні віхи, розставляння яких у логічній послідовності за умови наявності вагомих аргументів відображає процес аналітичної діяльності в цілому. По-третє, оригінальні ЛСК концептуального змісту (укладені до одного твору з врахуванням його специфіки) можуть слугувати структурним каркасом уроку або системи уроків, оскільки представляють систему інформаційних блоків, розташованих у логічній послідовності, зміст яких розглядатиметься протягом уроку або вивчення теми в цілому. Таким чином, три компоненти, що входять до словосполучення «логічна схема-конспект», є визначальними для цього різновиду схематичної наочності.

Забезпечити ефективне використання схематичної наочності можна, навчивши учнів працювати зі схемою на уроці і вдома (декодувати зміст ЛСК, складати їх самостійно). Ця робота сприятиме виробленню вмінь і навичок аналізувати текст, структурувати його, систематизувати, узагальнювати, кодувати навчальний матеріал у вигляді схематичних опор. Пам’ятаючи, як тлумачить словник слово «схема», порівняємо його зі словом «аналіз» («дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь...») [16, с.17]. У першому випадку ми маємо «зображення «системи, будови чого-небудь», а в другому — словесну дію. На рівні семантики слів ми знаходимо дещо спільне між цими поняттями. І якщо дію показати у зображенні, то й будемо мати аудіозоровий засіб, який за результатами сучасних досліджень дає більший відсоток засвоєння навчального матеріалу (60%). Використання зорових опор має сприяти розв’язанню важливої проблеми аналізу художнього твору. До того ж ЛСК можуть ефективно використовуватися на всіх етапах вивчення художнього твору.

Система технологічних вимог до складання ЛСК

1. Логічних блоків, що відповідають структурі навчального матеріалу, ЛСК повинна відповідати смисловій структурі навчального матеріалу, складатися із головної думки (думок) і службових елементів (аргументів, ілюстрацій, висновків, які формують її логічні блоки (блок).

2. Якщо ЛСК складається з кількох блоків, кожен із блоків повинен бути виразно виділеним, адже на уроці може бути передбачена як групова, так і індивідуальна робота учнів з окремими блоками.

3. Варто подолати спокусу включення в ЛСК багатьох опор у вигляді знаків-сигналів. Перевантаження схеми ускладнює її розкодування, письмове відтворення учнями та оперативну роботу з нею.

4. Потрібно уникати одноманітності у використанні графічних зображень, щоб схеми розрізнялися між собою. Це полегшує їх запам’ятовування. Урізноманітнити унаочнений навчальний матеріал можна зміною шрифту, розташуванням логічних блоків, введенням у ЛСК елементів малюнку (образу-символу), пов’язаних зі змістом твору, або наданням розташованим блокам певної форми (коло, квітка, кіноплівка тощо).

5. Аби виділити особливо важливі знаки-сигнали в ЛСК, можна використати різні кольори, але їх не повинно бути багато (2-3), бо зайва пістрявість дратує зір, а тому погіршує запам’ятовування.

Приступаючи до складання ЛСК, окрім технологічних вимог, учитель повинен дотримуватися освітніх критеріїв, які визначають зміст і призначення ЛСК як засобу навчання і розвитку. За цими критеріями :

- зміст ЛСК повинен відповідати освітньому рівню дітей;

- використання ЛСК має сприяти досягненню навчальної мети (засвоєнню питань історії, теорії літератури, проникненню в ідейно-тематичний зміст, проблематику художнього твору, усвідомленню його композиційних особливостей, осягненню зв’язків і співвідношень між героями і подіями тощо); сприяти розвитку умінь і навичок учнів виконувати різні розумові операції; кращому запам’ятовуванню учнями навчального матеріалу;

- зміст ЛСК може відтворювати або доповнювати в закодованій формі матеріал підручника;

- ЛСК має слугувати дидактичним матеріалом в організації самостійної роботи школярів у класі й удома;

- використання ЛСК має сприяти створенню проблемних ситуацій, проведенню пошукової роботи; бути засобом урізноманітнення подання навчального матеріалу для активізації навчального процесу; сприяти економії навчального часу на з’ясуванні зв’язків і залежностей для детальнішого опрацювання художнього тексту.

Приступаючи до складання ЛСК, потрібно завчасно розбити зміст навчальної теми на смислові частини. Як зазначалося вище, смисловий блок схеми складатиметься із головної думки, аргументів та ілюстрацій на її підтвердження. Отже, спочатку потрібно провести «сортування» навчального матеріалу (структурувати його). Ця робота полягатиме у встановленні головної думки, знаходженні аргументів та яскравих ілюстрацій на її підтвердження в межах кожної смислової частини тексту.

Аби змоделювати схему, потрібно дібрати знаки-сигнали відповідно до задуму, розмістити їх на папері за логікою руху міркувань, надати зображенню естетичної форми. Знаки-сигнали у вигляді геометричних фігур (найуживаніші) розташовуються в залежності від їх конкретної функціональної ролі (показ різноманітних процесів, зв’язків, відношень: послідовність процесів; відношення цілого до його рівноправних смислових частин; одночасність протікання процесів по відношенню до цілого; взаємозалежність частин цілого; зв’язки між предметами, явищами, поняттями.

Отже, готуючись до використання зорових опор — різновидів інфографіки схем, таблиць, графіків, діаграм тощо, варто дотримуватись методичних порад щодо їх моделювання, змістового наповнення та ефективного використання на всіх етапах вивчення художнього твору.

Література

1. Анализ художественного произведения: художественное произведение в контексте творчества писателя: Книга для учителя / Под ред. М.Л.Семановой. — М.: Просвещение, 1987. — 175с.

2. Бандура О.М. Вивчення елементів теорії літератури у 9-11 класах: Посібник для вчителя. — К.: Рад. школа, 1989. — 154 с.

3. Бандура О.М. Дидактичні матеріали з теорії літератури: Навч. посібник для 5-11 кл. серед. шк. — К.: Рад. школа, 1991. — 48 с.

4. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк: Кн. для учителя. — 3-е изд. — М.: Просвещение, 1991. — 90 с.

5. Гальперин П.Я. и др. Актуальные проблемы возрастной психологии: Материалы к курсу лекций / П.А.Гальперин, А.В.Запорожец, С.Н.Карпова. — М.: МГУ им.Ломоносова, 1978. — 118с.

6. Гречинская В.С. Наглядность на уроках русской литературы: Пособие для учителя. — К.: Рад шк., 1983. — 152 с.

7. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. — М.: Педагогика, 1972. — 423с.

8. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. — М.:Педагогика, 1990. — 424 с.

9. Кан-Калик В.А., Хазан В.И. Психолого-педагогические основы преподавания литературы в школе. — М.: Просвещение, 1988. — 254 с.

10. Кизима Р.А. Опорні схеми-конспекти лекцій з курсу нарисної геометрії. — Рівне, 1995. — 89 с.

11. Коржупова А.П. Наочність на уроках української літератури. — К.:Рад.шк., 1965. — 148 с.

12. Корібов Є.Т. До проблеми вибору раціональних методів навчання // Структурно- системний підхід у навчанні і вихованні. — Дніпропетровськ: ДДУ, 1994. — С. 39-41.

13. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. — М.: Педагогика, 1981.185 с.

14. Мажура Г.П. Функции наглядности в обучении // Психологические исследования. — Вып.6. — М.:Изд-во Москов. ун-та, 1974. — С. 215-223

15. Мантатов В.В. Образ, знак, условность. — М.:Высш.школа, 1980. — 160 с.

16. Матюшкіна Т.П. Методика використання логічних схем-конспектів (ЛСК) на уроках зарубіжної літератури. — Чернігів, Ред.-видавн. відділ ЧОІППО імені К.Д. Ушинського, 2002. — 93 с.

17. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. Підручник для студентів-філологів. — К.: Ленвіт, 2000. — 240 с.

18. Моклиця М. В. Модернізм у творчості письменників ХХ століття. Част. 2. Зарубіжна література: Навч. посібник. — Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. — 181 с.

19. Наглядные пособия по литературе в старших классах средней школы / Ред.-сост. Л.В.Чунихина. — М.: Просвещение, 1966. — 97 с.

20. Наливайко Д.С. Оноре Бальзак: Життя і творчість. — К.: Дніпро, 1985. — 198 с.

21. Перминова Л.М. Изучение качества усвоения учащимися различных видов знаний с помощью структурно-логических схем // Новые исследования в педагогических науках. — №1. — М.:Педагогика, 1979. — С. 23-27

22. Проблемы диагностики умственного развития / Под ред. З.И.Калмыковой. — М.: Педагогика, 1975. — 208 с.

23. Рыбникова М.А. Избранные труды. — М.: Педагогика, 1985. — 248 с.

24. Савченко Т.А. Зарубіжна література: Навч. посібник для серед. спец. навч. закладів. — К.: Вища школа, 1972. — 100 с.

25. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. — М.: Педагогика, 1971. — 206 с.

26. Сохор А.М. Логическая структура учебного материала: Вопросы дидактического анализа. — М.: Педагогика, 1974. — 192 с.

27. Структурно-системньїй подход в обучении и воспитании. — Днепропетровск: ГДУ, 1984. — 135 с.

28. Українська література: Посібник для старшокласників і абітурієнтів / За ред. М. К. Наєнка. — К.: Либідь, 1995. — 368 с.

29. Фридман Л.М. Наглядность и моделирование в обучении. — М.: Знание, 1984. — 80 с.

30. Шаталов В.Ф. и др. Опорные конспекты по кинематике и динамике: Кн. для учителя: Из опыта работы / В.Ф.Шаталов, В.М.Шейман, А.М.Хаит. — М. Просвещение,1989. — 142 с.

31. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников. — М.:Педагогика, 1980. — 240 с.

Адреси сайтів

Infogr.am — простий трикроковий сервіс (обрати шаблон, графічно унаочнити дані та поділитися цією інформацією).

Easel.ly — пропонує десятки шаблонів для створення інфографіки з будь-якої теми.

Draw.io — тут можна створити схеми й діаграми безкоштовно.

Canva — дає нестандартні розміри полотна, має велику бібліотеку контенту — тільки на запит «любов» сайт пропонує 100 картинок на вибір.

Посилання на схожі матеріали: