Формування мовної культури особистості на уроках світової літератури

«Я не мав би права називатися вихователем, якби на кожному кроці не розкривав красу, поетичну силу, аромат, найтонкіші відтінки, музику слова, якби школярам не хотілося передати в слові найпотаємніше».

В. Сухомлинський

Проблема формування мовної культури особистості ніколи не втрачатиме свою актуальність для вчителя-словесника, адже його функціональні обов’язки й практична діяльність спрямовані на формування мовленнєвих умінь і навичок учнів. Цьому сприяють передовсім уроки рідної мови й літератури. Проте не можна не враховувати можливості унікального, на нашу думку, предмета «Світова література».

Формування культури мовлення — одна з актуальних проблем, що розв’язується на уроках світової літератури. Як активізувати творчу уяву учнів й навчити їх передавати свої думки у словесній формі? Як спонукати їх до образного мислення й мовлення? Відповіді на ці запитання дає наука методика й практичний досвід учителя-словесника.

Відомо, що УРМ за своїм призначенням та формами організації існують на межі літературознавчої та мовознавчої дисциплін. Розвиток усного та писемного мовлення є метою як уроку мови, так і літератури. Літературний матеріал збагачує лексичний запас учнів, надає зразки правильного граматико-синтаксичного вживання слів і речень. Робота з цим матеріалом сприяє формуванню мовленнєвих компетенцій. Під час переказу змісту твору, бесід, дискусій учні вчаться переконливо доводити думки, точно передавати враження та почуття від прочитаного. Учитель-словесник, аналізуючи переказ або твір, оцінює глибину літературних знань, уміння мислити й відчувати. Водночас, учитель оцінює й уміння грамотно оформити свою думку в усній чи писемній формі.

Саме на уроках літератури створюються виняткові можливості для мовленнєвої практики, для оволодіння різними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числі й творчих. Від учителя, від дібраних ним методів і прийомів та їх ефективного застосування на уроці та в позакласній роботі залежить результативність уроків РМ.

До зазначеної проблеми в різні часи зверталися відомі вчені в галузі методики викладання літератури. Серед них: В. Стоюнін, Ц. Балталон, В. Острогорський, В. Шереметьєвський, М. Рибнікова, В. Голубков, П. Шевченко та інші.

Вагомий внесок у рішення проблеми розвитку мовлення зробили й психологи С. Рубінштейн, Л. Виговський, Н. Жинкін.

Учені акцентували увагу на необхідності спеціальних вправ, мовленнєвої практики, створення психологічних мовленнєвих ситуацій, підкреслювали важливість системи в роботі над розвитком мовлення. На їхню думку, систематична робота з вдосконалення та збагачення мовлення учнів, постійна увага до формування мовленнєвих навичок мають стимулювати школярів уважніше, серйозніше ставитися до слова, до літератури, частіше замислюватися над власною мовою, над мовою оточуючих. Так, наприклад,

М. Рибнікова підкреслювала, що необхідно «виховувати в учнів свідоме ставлення до самого слова, як до серйозного показника внутрішнього життя, пробуджувати критичне ставлення до того чи іншого слова чи терміна, що вживається» [8, с.206].

Методисти Н. Колокольцев, Т. Ладиженська, , В. Коровіна, Т. Зепалова, Т. Квятковський, І. Морозова, С. Леонов та інші зазначали, що розвиток мовлення учнів — це система роботи, спрямована на розвиток умінь та навичок учнів усно й письмово передавати чужі думки та будувати власні висловлювання. Обидві форми цієї роботи тісно взаємопов’язані. Невміння писати веде, зазвичай, до хаотичності усних висловлювань. Водночас, невміння слухати і переказувати, робити примітки та складати план негативно впливає на письмове викладання учнем своїх думок.

Згідно з рекомендаціями науковців робота з розвитку мовлення учнів усіх класів у процесі вивчення літератури сьогодні ведеться комплексно за такими напрямками:

- словниково-фразеологічна робота, що націлена на збагачення лексичного запасу учнів та активізацію його використання у мовленнєвій практиці;

- навчання зв’язного монологічного мовлення у різноманітних жанрах усних та письмових висловлювань;

- навчання грамотного діалогічного мовлення;

- забезпечення виразності, емоційності, образності мови.

Вимоги, що висуваються до усного й писемного мовлення, єдині: відповідність мовленнєвим нормам; змістовність; точність; ясність; логічність; доказовість; емоційність; переконливість; виразність.

Існують певні відмінності в роботі з розвитку мовлення на уроках мови і літератури. На уроках літератури учні не оволодівають граматичними нормами мови, а вчаться висловлювати свої думки і почуття завдяки опануванню законами мистецтво слова.

Специфіка роботи з розвитку зв’язного мовлення на уроках літератури обумовлена правилами, яких варто дотримуватися під час удосконалення мовленнєвої культури учнів:

1. Робота з РМ має базуватися на безпосередніх літературних та життєвих враженнях учнів (скласти план твору, характеристики образу героя; продумати аргументи на підтвердження провідної тези виступу; структуру доповіді тощо).

2. Робота з РМ учнів має будуватися в єдиній системі за принципом наступності в навчанні з врахуванням перспективи зростаючих можливостей учнів.

3. Власна мовленнєва культура вчителя має спонукати учнів до творчості, сприяти закріпленню й удосконаленню отриманих знань і умінь.

4. Робота з РМ має здійснюватися на кожному уроці літератури й закріплюватися на окремих уроках — уроках РМ, що виконують функцію систематизації та контролю всієї роботи з РМ.

Отже, до всієї роботи з РМ висуваються такі вимоги:

- активізація мовленнєвої діяльності учнів із залученням різноманітної лексики та фразеології, образних засобів мови залежно від теми висловлювання;

- відповідність запропонованих видів роботи з РМ учнів їхнім віковим та психологічним особливостям, рівню розвитку;

- врахування ідейно-художньої своєрідності літературного твору, під час вивчення якого ведеться робота з РМ;

- спрямованість на поглиблене читання літературного твору, розширення знань з літератури.

Враховуючи важливість проблеми, відомий український науковець Мірошниченко Л.Ф. починає розділ свого підручника «Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах» (К.: Вища школа, 2007. — 415 с.) «Розвиток мовлення учнів в системі літературної освіти» словами Плутарха: «сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах», утверджуючи думку про те, що мовна культура людини визнана пріоритетною складовою її загальної культури [4, с.390].

Науковець указує на специфіку СЛ як шкільного предмета, вивчення якого здійснюється у перекладах українською мовою. Це дає змогу учням опанувати саме нормативну літературну мову, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів, тощо. Науковець наголошує, що саме на уроках СЛ відкриваються необмежені можливості розв’язання проблеми розвитку мовленнєвої діяльності учнів. Важливо лише, щоб учителі СЛ мали відповідну підготовку для розв’язання цієї проблеми.

Мірошниченко Л.Ф. у своєму підручнику подає класифікацію учнівських текстів художніх жанрів за Ю. Холодною, що дає вчителю предметне уявлення про жанрове розмаїття творчих робіт, що можуть бути пропонованими учням для виконання на уроках і вдома [4, с.393].

Навчальні тексти	Жанри художнього й розмовного стилів	Жанри наукового та публіцистичного стилів
І. Твори (оригінальність, створення власного світу) 1. Монологічні	Міф Легенда Казка Байка Оповідання Передмова Усмішка Опис (портрет, пейзаж, інтер’єр) Словесне малювання Вірш Рубаї Ода Тост Привітання Лист Щоденник Портрет Пейзаж Дорожній нарис	Есе Лист Стаття Промова Претензія Щоденник (враження від прочитаного) Звернення Фейлетон Передмова
2. Діалогічні	Спогад Діалог Інсценування Бесіда	Інтерв’ю
ІІ. Репродуктивно-творчі роботи (обробка інформації, компіляція)	Роздум Опис Розповідь Переказ Характеристика Відгук «Слово про...»	Відповідь на запитання Тези Оголошення Афіша Репортаж Доповідь Анотація Конспект Реферат Екскурсія Рецензія

Пам’ятаємо, що літературно-художній текст, який вивчається на уроках СЛ, є для учнів класичним зразком використання в писемному мовленні засобів художнього зображення. Читаючи та аналізуючи художні твори, учні вчаться писати тексти художніх жанрів, наслідуючи класиків світової літератури.

Розвиток усного й писемного мовлення на уроках СЛ повинен відбуватися постійно й системно для забезпечення всебічного розвитку особистості учня.

Для цього в навчальних програмах із світової літератури закладено години на розвиток зв’язного мовлення учнів. Методичний апарат підручників і навчальних посібників теж містить перелік тем творів і рефератів з тим, щоб учні самостійно удосконалювали свої мовленнєві уміння й навички.

Так, у підручнику для 10 класу авторів Наливайка Д.С., Шахової К.О., Нагорної Н.М., Кисельова Л.О. (Видавничий Дім «Світ знань», 2004. — 388 с.) до кожного з розділів пропонуються теми творів і рефератів, у тому числі й для учнів класів філологічного профілю («Засадничі принципи реалістичної художньої системи»; «Роман як домінуючий жанр реалістичної літератури»; «Своєрідність жанрової системи реалістичної літератури»; «Специфічні особливості реалізму у французькій, англійській і російській літературах»; «Спільні закономірності в літературі й живописі реалізму»; «Чи є «Людська комедія» епопеєю за своєю структурою?» тощо).

Джерелом тематики творів є фахові методичні посібники, періодичні видання, на сторінках яких вчителі-практики діляться своїм досвідом роботи з проведення, зокрема, й уроків РМ. До розвитку мовленнєвої культури спонукають і творчі завдання, що вимагають відповіді в усній чи писемній формі. Творчі вчителі-словесники продукують велику кількість різноманітних завдань, виконання яких сприяє удосконаленню усного й писемного мовлення учнів.

Так, учитель з Дніпропетровська Романенко Н.М. пропонує для п’ятикласників такі теми творів: «Шляхетні чесноти героїв народних епосів»; «Розбійник за долею, лицар у душі» (про Робін Гуда); «Відкинь лукавство вуст від себе// І губ неправду віддали» (за приповідками Соломона); «Велик душой и сердцем тот велик, // Кто ложью свой не осквернил язык»

Владислав Мухін із Одеси в часописі «Зарубіжна література» ділиться досвідом використання таких творчих завдань:

- виділити метафори у віршах Б. Пастернака, написати власний вірш з використанням цих метафор;

- доповнити авторські характеристики позитивних героїв твору

- Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»;

- придумати свою версію фіналу історії про Майстра і Маргариту;

- уявити, як би змінився хід подій у творі, якщо б у ролі героя опинився сам автор;

- поміркувати, як би склалося життя Жульєна Сореля, якби він не вистрілив у п. де Реналь?

Світлана Бусел, учитель із Волинської області, знайомить із такими нестандартними видами роботи з розвитку писемного мовлення:

- скласти запитання для вікторини за твором, біографією автора для кросвордів, інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок, «Брейн-ринг» тощо;

- «нагородити» епітетами, порівняннями героїв літературного твору;

- дати свої назви розділам твору;

- дібрати епіграф до твору та аргументувати свій вибір;

- скласти коментарі до кадрів «діафільму»;

- скласти словничок афоризмів певного автора;

- виправити помилки деформованого тексту художнього твору;

- розповісти про свої вчинки, пригоди, думки й переживання в ролі персонажа літературного твору;

- пофантазувати про дитинство та юність героя-дорослого або ж про майбутнє персонажа-дитини;

- написати лист до літературного персонажа або ж від його імені;

- скласти афішу спектаклю за драматичним твором, що вивчався;

- розповісти про ще одну пригоду літературного персонажа, придуману учнем;

- написати про життєвий і творчий шлях письменника від його імені;

- придумати виступ від імені літературного персонажа перед класом;

- написати передмову до твору, що вивчався;

- інсценізувати окремі епізоди прозового твору;

- придумати монолог від імені образу-деталі;

- скласти сценарій для екранізації художнього твору;

- скласти римовану відповідь на запитання за твором, що вивчався;

- скласти перелік запитань для інтерв'ю з літературним героєм.

Ефективним засобом розв’язання проблеми РМ залишаються уроки-дискусії, що підтверджено й педагогічною практикою учителів-словесників. Зокрема, на цьому наполягає учитель із Тернопільщини Л. Сисюк (ВЛ. — 2007. — №11-12). На думку учителя, теми творчих робіт мають бути особистісно зорієнтованими («Чи потрібні сьогодні донкіхоти?»). Забезпечуючи інноваційний підхід до навчання літератури, учитель із Івано-Франківської області у рамках ОЗОНу запроваджує систему уроків РМ за стратегіями «гронування», «кубування», використання яких дає змогу розглянути літературне явище всебічно (ВЛ. — 2004. — №8). Учитель з Волинської області Надія Дудюк на уроках РЗМ використовує цікаві за змістом і формою завдання (скласти сенкан, рекламу за творами письменників, кросворди, інтерв’ю, «пірамідні» історії

тощо) (Зарубіжна література. — 2004. — №48).

На думку вчителя Тимченко С.В. з Дніпропетровська, використання нестандартних завдань на уроках розвитку усного зв'язного мовлення сприяє удосконаленню мовленнєвих умінь і навичок учнів. Одним із таких було завдання для виховної години підготувати «Сповіді, обпалені війною» за щоденниками дітей Другої світової війни (ВЛ. — 2006. — №5).

Отже, уроки РЗМ мають ґрунтовне методичне забезпечення. Водночас, оволодіння технологією проведення УРЗМ творчим учителем дає змогу значно удосконалити роботу з розвитку усного й писемного зв’язного мовлення, і в такий спосіб розв’язати проблему формування мовної культури особистості.

Література

1. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. — К.: Рад. шк., 1969. — 264 с.

2. Ісаєва О.О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури: Посібник для вчителя. — К.: Ленвіт, 2000. — 184 с.

3. Методика зарубіжного фаху: Збірник праць переможців Усеукраїнського конкурсу «Вчитель року — 2001» у номінації «Зарубіжна література» // Зарубіжна література. — 2001. — №237 — 240.

4. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник — К.: Вища школа, 2007. — 415 с.

5. Орлова О. Зв’язне мовлення: проблеми та шляхи їх вирішення// ВЛ та культура в навч. закл. України. — 2000. — №3. — С. 25 - 27

6. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навч. посіб. для студ. вищ. зал. освіти. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с.

7. Романенко Н.М. Творчі роботи школярів: Уроки розвитку зв’язного мовлення // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2001. — №3. — С.41 - 42.

8. Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения. Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1985. — 288 с.

9. Тесля О.Ф. Як навчити учнів писати твори. — К.: Рад. школа, 1974. — 141 с.

10. Цимбалюк В.І. Як навчити учнів писати твори. — К.: Рад. шк., 1973. — 160 с.

Посилання на схожі матеріали: