Роль пейзажу в романі Л. Толстого «Війна і мир» - шкільний твір

І в цей весняний день князь Андрій був теж дубом.

З учнівського твору

Рядки, узяті як епіграф, звичайно ж, викликають посмішку. Але в них викладена повна правда про роль пейзажу в романі Л. М. Толстого «Війна і мир». У цей весняний день його сіятельство Андрій Миколайович Волконський дійсно був дубом. Якщо сказати інакше: дуб був князем. І нічого образливого для дуба в цьому немає.

Герої «Війни і миру» повсякчас порівнюються з тваринами, а тварини — з людьми. Схожа на білочку молода Ліза Волконська, на котенятко, що обіцяє стати гарненькою кішечкою, — юна Соня... «Врозуміть мені цього ведмедя», — просять за П’єра Безухова. Вовк, загнаний на полюванні, повертає свою лобату (саме лобату) голову, як «хворий грудною жабою» — власне людським захворюванням. Однаково верещать в азарті собаки і чарівна Наташа Ростова...

Письменник не використовує ці порівняння як засіб сатири — просто це його погляд на світ. Для Толстого люди — така ж частина природи, як тварина, дерево, птах... І, отже, підкоряються вони тим самим законам.

Що ж бачить у природі Толстой?

Насамперед, вічну мінливість і вічне життя, що і є істиною. Низьке некрасиве небо над Праценською горою відкриває князю Андрію порочність і гріховність прагнення до слави і влади. Зарічні далечіні відкривають Миколі Ростову в день його першого бою протиприродність людської ворожнечі і кличуть його з цього диму і дивної суєти туди, де все так спокійно і зрозуміло. Будь-якому толстовському герою в кращі хвилини можуть відкритися небеса і зробити його співпричетним вічності.

Природа вмішає в себе людину, тому що вона більше, ніж просто тло, на якому розгортається дія: вона діє і сама, підкоряючи собі душу і волю особистості. Місячна ніч у Отрадному така чарівна не тому, що на неї дивляться Наташа і князь Андрій. Навпаки, саме вона і полонить, змушуючи зрозуміти, що життя не кінчається в тридцять років. Святочна ніч наділяє смиренну і боязку Соню своєю казковою відвагою.

Є в толстовських пейзажах одна особливість — ворожість до хвойних дерев. У природі бачить Толстой великий закон мінливості людського життя. «Щоб жити чесно, потрібно починати і кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій — душевна підлість».! як природа вмирає, щоб відродитися знову до нового етапу свого життя, так і людина повинна «струсити» з себе «листя» минулих думок і почувань, щоб розцвісти знову з новою духовною весною.

Таким чином, пейзаж у романі «Війна і мир» — ще одна «дійова особа», що зберігає в собі авторські уявлення про істину і простоту. «І немає величі там, де немає простоти і правди» (Лев Толстой).