Кутузов і Наполеон - Скарбниця філолога РОМАН-ЕПОПЕЯ «ВІЙНА І МИР» - Лев Толстой 1828 – 1910

Д. Шмаринов. Ілюстрація до роману «Війна і мир»

У романі «Війна і мир» Кутузов і Наполеон протиставляються в усіх подробицях свого історичного й людського існування.

Відсутність «героїчності» в зовнішності Кутузова («проста стара людина», на обличчі «стареча лагідна усмішка»), його добродушність, батьківське піклування про побут солдатів контрастують з показним акторством Наполеона, що здебільшого зосереджений на фіксації враження, яке він справляє на оточуючих.

Разом з тим Кутузов і Наполеон - «дещо більше, ніж персонажі». Фігури російського й французького полководців виростають у символи двох різноспрямованих етичних сил. Розмірковуючи про мудрість і полководницький талант Кутузова, Андрій Болконський відзначає важливу рису головнокомандуючого - відмову від усього особистого, егоїстичного, спрямованого на задоволення марнославства. Кутузов «розуміє, що є щось сильніше і значніше за його волю, - це неминучий хід подій, і він вміє бачити їх, вміє розуміти їхнє значення і з огляду на це значення вміє відмовлятися від участі в цих подіях, від свого власного бажання». На відміну від російського полководця, Наполеон відмежований від оточуючих стіною самолюбування, обожнення власного «я». Байдуже ставлення до людських страждань є стрижнем натури французького імператора, змістом його романного образу. Подібно до багатьох російських письменників XIX ст. Толстой розвіяв «наполеонівський міф» з позицій моральної філософії.