ЧЕКАЙ МЕНЕ - Костянтин Симонов (1915-1979) - ВІРШІ ЗАРУБІЖНИХ ПОЕТІВ ПРО ДРУЖБУ І КОХАННЯ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

ЧЕКАЙ МЕНЕ - Костянтин Симонов (1915-1979) - ВІРШІ ЗАРУБІЖНИХ ПОЕТІВ ПРО ДРУЖБУ І КОХАННЯ - БИЛИНИ І БАЛАДИ - Хрестоматія 7 клас

Чуєш... Ти чекай мене,

Над усе чекай,

Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка...

І в спекотну каламуть,

В заметіль, у сніг

Коли інших вже не ждуть

Вже й забувши їх...

І коли листів нема

Із далечини

Інші вже не ждуть дарма,

Стомлені вони...

Повернуся, тільки жди

І не зич добра.

Тим, хто каже «Далі йди»,

Вже забуть пора...

Хай повірять мати й син,

Що нема мене.

Друзі втішаться отим

«Було й промине»...

Сядуть в коло при вогні

І ковтнуть вина

На помин душі. Та ні,

Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш

Із смертельних лав.

«Поталанило. Еге ж!» —

Скаже, хто не ждав.

Не дано збагнути їм

В літо вогняне,

Як чеканням ти своїм

Вберегла мене.

Як вцілів я, вижив як

Знаємо без слів.

Просто ти чекала так,

Як ніхто не вмів.

Переклад з російської Юрія Гончаренка

ЖДИ МЕНЯ

Жди меня, и я вернусь.

Только очень жди,

Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди,

Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест

Писем не придет,

Жди, когда уж надоест

Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,

Не желай добра

Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.

Пусть поверят сын и мать

В то, что нет меня,

Пусть друзья устанут ждать,

Сядут у огня,

Выпьют горькое вино

На помин души...

Жди. И с ними заодно

Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,

Всем смертям назло.

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: — Повезло.

Не понять, не ждавшим им,

Как среди огня

Ожиданием своим

Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать

Только мы с тобой, —

Просто ты умела ждать,

Как никто другой.