Попелюшка

Після смерті матері Попелюшка залишилась жити з батьком та його новою дружиною. Мачуха виявилась жінкою холодною й пихатою, а її дві доньки — такими ж злими й заздрісними, як і вона. Дівчину змусили жити в холодній комірці, спати на соломі й виконувати всю чорну роботу. Попелюшка терпіла мовчки — надто лагідна була вдача, аби скаржитися.

Коли королівський принц оголосив про бал, у домі здійнявся переполох. Сестри кинулись готуватися — міряти сукні, замовляти зачіски. Всю роботу, звісно, поклали на Попелюшку: вона прала, прасувала, причісувала — і мовчки проводила їх до карети, не показуючи власного смутку.

Залишившись сама, дівчина заплакала. І тоді з'явилась фея-хрещена. Вона перетворила гарбуз на золоту карету, мишей — на коней, а дранте Попелюшки — на розкішну сукню з мережива. На ноги взулись кришталеві черевички — дивовижні й неповторні. Але фея попередила: опівночі все зникне.

На балу принц не міг відвести очей від таємничої незнайомки — він танцював лише з нею, говорив ніжні слова, дивився зачаровано. Сестри теж були в захваті від «чудової панянки», не впізнавши в ній своєї пасербиці. Та годинник невблаганно наближався до півночі — і Попелюшка, прокинувшись, бігцем залишила палац, загубивши на сходах один кришталевий черевичок.

Принц підняв черевичок і звелів знайти власницю. Слуги обійшли все королівство — черевичок не підходив нікому. Коли слуга приміряв його Попелюшці, той сів як влитий — і дівчина дістала з кишені другий. Фея з'явилась знову і вдягла її по-королівськи. Принц упізнав свою кохану і запросив до палацу. Невдовзі зіграли пишне весілля.

Попелюшка не затаїла зла — вона запросила зведених сестер жити в палаці й допомогла їм знайти щасливі шлюби. Бо її краса була красою душі, і саме за неї принц покохав дівчину понад усе.