Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Зав’язка. У 1699 році хірург Гуллівер після аварії корабля «Антилопа» опиняється в Ліліпутії. Він прокидається прикутим сотнями ниток. Для ліліпутів він — «Чоловік-Гора» (Квінбус Флестрін), гігантська сила, яку імператор прагне використати для знищення ворогів.

Розвиток дії. У Ліліпутії Гуллівер бачить сатиру на Англію: партії «Високих підборів» (Тремексени) та «Низьких» (Слемексени), а також війну з островом Блефуску через спосіб розбивання яєць (алегорія релігійних війн). Гуллівер викрадає ворожий флот, але відмовляється бути зброєю тиранії. У другій подорожі він потрапляє до велетнів у Бробдінгнеґ, де сам стає іграшкою. Король велетнів, почувши про європейські війни та порох, жахається «дикявольської жорстокості» маленьких людей.

Кульмінація. Третя мандрівка відкриває літаюче місто Лапута та Академію Лагадо. Це нищівна сатира на вчених, які відірвані від життя: вони роблять одяг за допомогою астролябії та будують будинки з даху, доки народ голодує. У Глубдубдрибі Гуллівер через духів минулого дізнається, що історія — це суцільна фальш і зрада.

Розв’язка. Остання зупинка — країна гуїгнгнмів. Гуллівер настільки захоплюється благородством коней, що починає зневажати свій вид. Повернувшись до Англії, він не може терпіти «смороду» людей (єху) і проводить дні у стайні, спілкуючись із конями. Це фінал втрати віри в людину як у «вінця творіння».

Key-moments: 7 стовпів сюжету для відповіді

• Стрибки на канаті за посади. Сатира на те, що державні посади в Англії отримують не розумні, а найбільш підлесливі та спритні перед королем.
• Війна тупоконечників та гостроконечників. Алегорія релігійних чвар (католики vs протестанти). Свіфт доводить, що причини світових війн часто нікчемні та абсурдні.
• Реакція Короля велетнів на порох. Гуллівер пропонує королю рецепт пороху, але той називає його нелюдом. Це зіткнення військової «цивілізації» Європи та справжньої моралі.
• Проєкти Академії Лагадо. Сатира на псевдонауку. Свіфт висміює інтелектуалів, які витрачають державні кошти на безглузді теорії, ігноруючи реальні біди людей.
• Безсмертя стралдбругів. Гуллівер спочатку заздрить їм, але бачачи їхнє вічне старіння без розуму та здоров’я, усвідомлює, що смерть — це дар і спокій.
• Відсутність слова «брехня» у коней. Для гуїгнгнмів розум призначений для пошуку істини. Використовувати розум для обману для них — логічний парадокс, неможливий у природі.
• Купівля коней в Англії. Фінальний акорд мізантропії. Гуллівер шукає відлуння ідеалу в тваринах, бо розчарувався в людях, які мають розум лише для того, щоб виправдовувати свої вади.