Єгипетський міф Ра та Апоп
Ще до того, як з піску повстали піраміди, ще до того, як люди навчилися рахувати час за зорями, у самому серці первісного хаосу жили дві могутні сили: світло і пітьма, порядок і хаос, Ра і Апоп. Усе суще трималося на їхній боротьбі.
Ра — великий бог Сонця, творець життя, володар неба і землі. Його око — вогненний диск, що дарує світло і тепло світу. Він щоденно пливе на своєму небесному човні — Манджет — східним Нілом небес, здіймається над землею, благословляє людей, пробуджує квіти, напуває поля. А ввечері, коли настає час сутінків, Ра сідає в нічний човен — Месектет — і вирушає в темні води підземного світу, аби знову повернутися на світанку.
Та не тільки живі істоти стежать за ним. У глибині, де темрява густа, як смола, і повітря стоїть важке, мов тління, там, де не росте жодна рослина і не світить жодна зірка, там чатує Апоп. Він не просто змій. Він — втілення вселенського зла, породження пітьми, яке ще з часів створення світу бажає лиш одного — знищити Ра, поглинути сонце, занурити світ у вічну ніч.
Апоп звивається, мов ріка, але не несе життя — тільки жах. Його луска чорна, як вугілля, очі палають ненавистю, а кожен подих — отрута, яка сушить повітря. Він не знає втоми і не визнає поразки. Він вірить, що день настане — день, коли він, Апоп, здолає сонце й світ провалиться в безодню.
Ра знає про це. Але він не тікає. Кожної ночі, коли світ втомлено засинає, а зірки обережно спускаються над пустелею, Ра готується до своєї найнебезпечнішої подорожі — через Дуат, царство мертвих, де на нього чекає Апоп.
Ця мандрівка триває дванадцять годин. Кожна година — це один з воріт підземного світу. Біля кожного воріт — вартові, демони й духи, що охороняють перехід. Але Ра не сам. Його човен охороняють могутні боги. На носі стоїть Маат — богиня істини і порядку, з пір’їною справедливості на голові. Позаду — Хатхор, лагідна й мудра, що втішає душі. Тот, бог письма, з головою ібіса, веде літопис мандрівки. А попереду, як стріла, летить Гор у подобі сокола — божество неба, готове знищити будь-яке зло.
Та навіть цієї свити замало, щоб почуватися в безпеці, коли внизу вже чатує Апоп.
Однієї ночі Апоп вирішив покінчити з Ра раз і назавжди. Він надумав хитрість — випити підземний Ніл, по якому пливе човен Ра, і тим самим перешкодити богові дістатися потойбіччя. Мов гігантський міх, змій припав до ріки, і води почали зникати. Темні води відступали, русло ставало сухим і мертвим. Апоп вдоволено шипів: «Ось і все. Без води Ра не пливтиме. І тоді зійде моя ніч!»
Та Ра — не з тих, хто лякається. Він відчув пастку. Він зібрав свою силу, підняв жезл, що палає, наче зірка, і вигукнув: «Апопе, відступи! Твоя пітьма не поглине мого світла!» І почалася битва.
Та то не була битва, яку бачать смертні. Ні мечів, ні списів — тільки чиста воля, енергія, яка трясла саму тканину реальності. Човен хилився, боги билися, чудовиська намагалися схопити Ра, а той світив, світив сильніше, аж поки Апоп, не витримавши, випустив підземні води зі свого черева. Знову запульсував Ніл. Знову заблищали віддзеркалення небес. Ра переміг.
Але він не вбив Апопа. «Нехай живе, — подумав Ра. — Я переміг. Він не має більше сили». Він був великодушним.
Та даремно. Бо зло, коли його не знищити, повертається. Воно чекає, затаївшись. Воно не знає вдячності. Воно пам’ятає тільки поразку і готує помсту.
Наступної ночі все повторилося. І ще. І ще. Апоп знову намагався знищити Ра, і Ра знову перемагає. Битва, що триває вічно. У кожному заході сонця — загроза. У кожному світанку — перемога.
Але є ще одна правда, глибша за перемогу й поразку: саме ця боротьба утримує світ. Саме через неї сонце щодня сходить і заходить. Через неї час іде, рослини ростуть, діти сміються, вода тече, а зорі танцюють в нічному небі. Світ живий — бо Ра не здається.
Коли ти, смертний, вдивляєшся в захід — і бачиш, як диск ховається за горизонт, пам’ятай: то Ра вирушає на війну. Поки ти спиш, він веде бій. Поки темрява тягнеться до твого вікна, Апоп повзе вгору з безодні. Але не бійся. Бо Ра — невпинний. І ранок настане. Завжди настане.
Бо хоч пітьма повертається щодня, та світло — вічне.