Зав’язка. Через постійні авіанальоти на центр Відня родина Крістель переїжджає до вілли пані фон Браун у передмісті Нойвальдеґґ. Разом із ними таємно перебуває батько, який втік із госпіталю після самострілу. Родина живе у передчутті кінця війни, де страх перед нацистськими патрулями змішується із жахом перед невідомими «червоними» солдатами, якими їх роками лякала пропаганда.
Розвиток дії. Фронт зміщується, і віллу займають радянські війська. Сім'я переселяється до підвалу, очікуючи на розправу. Проте Крістель, гнана цікавістю, починає виходити назовні та заводить знайомство з солдатами. Вона стає частою гостею на польовій кухні, де знайомиться з фельдфебелем Іваном та кухарем. Дівчинка бачить, що солдати — це звичайні втомлені люди, які діляться з нею кашею, показують фотографії своїх дітей і так само ненавидять війну, як і вона.
Кульмінація. Найбільшим випробуванням стає необхідність переховувати батька-дезертира у будинку, повному ворожих солдатів. Будь-який обшук офіцерами означає смерть. Крістель доводиться балансувати між дитячою щирістю з новими друзями-солдатами та смертельною таємницею своєї сім’ї. Саме в цей момент вона усвідомлює, що людяність окремих солдатів (зокрема кухаря) є їхнім єдиним шансом на порятунок у світі, де офіційні закони війни вимагають вбивати.
Розв’язка. Війна закінчується капітуляцією Німеччини. Радянський підрозділ залишає віллу. Одночасно повертається власниця — пані фон Браун, яка безжально виганяє родину Крістель на вулицю. Вони повертаються до зруйнованого Відня на візку з пожитками. Дитинство героїні закінчилося серед руїн, але вона винесла з нього головний урок: світ не ділиться на чорне та біле, а добро можна знайти навіть у серці ворога.
