Зав’язка. Теплий серпневий вечір на Марсі. Життя мешканців виглядає ідилічно: по каналах, наповнених вином із ягід, ковзають бронзові човни-арфи, а діти граються золотими павуками. Проте в повітрі вже висить наелектризована напруга. Марсіани, володіючи телепатією, починають вловлювати дивні «радіохвилі» думок, що летять із космосу.
Розвиток дії. У мармуровому амфітеатрі співачка раптом замовкає, а потім починає співати англійською мовою дитячу пісеньку «Old Mother Hubbard». Глядачі відчувають містичний холод. Оркестр і публіка в паніці розбігаються. По всій нічній стороні планети стається те саме: коханці прокидаються в сльозах, а діти шепочуть невідомі слова, підхоплюючи ритми земної підсвідомості.
Кульмінація. Телепатична аномалія охоплює всю планету. Це результат наближення Другої експедиції на чолі з капітаном Вільямсом. Хоча корабель ще в польоті, яскраві думки землян про дім, дитинство та рідну мову виявляються сильнішими за марсіанські ментальні бар’єри. Марсіанська культура відчуває свою крихкість перед грубою, але життєдайною енергією людської психіки.
Розв’язка. Ніч минає в атмосфері тривожного заціпеніння. Перед світанком у порожньому місті лунає голос нічного сторожа, який тихо мугикає ту саму англійську мелодію. Новела завершується образом Землі, що сяє в небі як «зелена зірка», і передчуттям того, що зі сходом сонця на планеті почнеться доба землян.
