Початок катастрофи. У листопаді 2005 року о дев’ятій годині вечора звичний спокій марсіанських міст руйнується. Земля раптово спалахує на нічному небі, подаючи сигнал про початок глобальної атомної війни. Це не просто астрономічне явище, а момент істини для кожного колоніста: все, що вони любили і звідки прийшли, зараз перетворюється на радіоактивний попіл. Психологічний шок від побаченого виявляється сильнішим за будь-які плани на майбутнє.
Благання про допомогу. Невдовзі крізь безодню космосу починають пробиватися світлові сигнали азбуки Морзе. Замість новин про перемоги, вони приносять сухі звістки про знищення континентів та окупацію столиць. Фінальне повідомлення «ПОВЕРТАЙТЕСЯ ДОДОМУ» (COME HOME) стає емоційним вибухом. Бредбері показує, що поклик дому є сильнішим за інстинкт самозбереження: люди не можуть залишатися в безпечній тиші Марса, коли їхня рідна планета благає про порятунок.
Масова евакуація. Сцена в крамниці валіз яскраво ілюструє крах марсіанського суспільства. Люди, які ще вчора будували тут кар'єру, тепер скуповують будь-які засоби для перевезення речей. До світанку на полицях не залишається жодної валізи. Це доводить, що марсіанська історія людства була лише ілюзією — люди привезли з собою земні страхи і тепер забирають їх назад, намагаючись врятувати хоча б щось із уламків свого минулого.
Фінал ери. До ранку Марс фактично перетворюється на порожню пустелю. Ракети злітають одна за одною, несучи тисячі людей назустріч смерті. Це повернення є актом найвищої любові та відчаю водночас. Бредбері завершує розділ думкою про те, що людство — це єдине ціле з Землею, і спроба відірватися від неї завершилася поразкою перед обличчям спільної біди.
