Зав’язка. На початку листопада безіменному дванадцятирічному хлопчику починає здаватися, що навколо нього плететься змова. Він підозрює, що батьки підсипають йому в їжу спеціальні «порошки», які змушують його м’язи рости, а голос — змінюватися. Щоб викрити «ворогів», він купує блокнот за п’ять центів і починає таємно занотовувати кожну порцію їжі та кожен міліметр свого зросту, сприймаючи сніданок як акт біологічного насильства.
Розвиток дії. Хлопчик починає вести підпільну війну проти росту: він намагається не їсти, ховає їжу і з підозрою ставиться до шкільних уроків біології. Анатомічні плакати у школі він бачить як «креслення пастки», в яку його хочуть замкнути дорослі. Його тіло стає «чужим», наче в ньому оселився загарбник. Це відчуття ізоляції та параної підсилюється весняним цвітінням природи, яке хлопчик також сприймає як частину «неминущого» процесу трансформації, що його неможливо зупинити.
Кульмінація. Під час прогулянки в яру герой зустрічає Кларіссу. Весна навколо — зелена, волога і неминуча — стає фоном для його остаточного внутрішнього зламу. Коли дівчинка несподівано обіймає і цілує його, вся його оборонна стратегія руйнується. Поцілунок стає тією самою «отрутою», яка проникає в серце, але замість очікуваного знищення приносить дивне відчуття полегшення та згоди зі світом.
Розв’язка. Повернувшись додому, хлопець вперше за довгий час з апетитом з'їдає вечерю. Він усвідомлює, що блокнот із доказами «змови» більше не має значення. Він приймає неминучу весну в собі. Дорослішання перестає бути смертю дитини, а стає народженням юнака. Хлопець розуміє, що «отрута» життя — це і є саме життя, і боротися з ним марно, адже воно несе в собі не лише старість, а й здатність любити.
