Зав’язка. Художник Стівен оселяється в тихій частині Парижа (район Пассі), сподіваючись знайти там спокій для роботи. Проте його увагу приковує сусідній будинок, де панує незвична тиша. Поява іспанської родини Ортега з двома племінницями стає для нього джерелом нав’язливої цікавості та відчуття прихованої трагедії.
Розвиток дії. Стівен стає регулярним спостерігачем за побутом сестер. Він бачить глибоку прірву між Терезою, яка виснажує себе і сестру молитвами, та Рітою, яка виглядає як тінь живої людини. В домі панує атмосфера відчуження. Художник намагається зробити Ріту об’єктом свого мистецтва, але розуміє, що не здатний осягнути її внутрішній світ через мовний та культурний бар'єри.
Кульмінація (фрагменту). Психологічна напруга досягає піку в роздумах Стівена про природу людської самотності. Він усвідомлює, що навіть стоячи поруч, люди залишаються розділеними невидимими стінами свого минулого. Конфлікт між творчим прагненням митця та релігійним фанатизмом Терези створює ситуацію абсолютної глухоти героїв один до одного.
Розв’язка. Твір залишається незавершеним, що є знаковим для літератури модернізму. Сюжет обривається на моменті внутрішнього розколу героїв. Відсутність фіналу підкреслює головну ідею: у світі Конрада немає остаточних відповідей, а самотність — це неминучий стан людини, який неможливо подолати ні грошима, ні релігією, ні навіть мистецтвом.
