Міф про Нарциса
Нарцис був сином німфи Ліріопи. Вона обожнювала його з самого народження, захоплюючись його чарівною посмішкою, ніжними рисами обличчя і незвичайною для дитини грацією. Ліріопа хотіла знати долю свого єдиного сина, тому вирушила до відомого пророка Тиресія. Вона благала його відкрити майбутнє її дитини. Тиресій задумливо мовив: "Нарцис житиме, доки не побачить себе самого". Пророцтво здавалося загадковим, але Ліріопа сприйняла ці слова як добрий знак і повернулася додому спокійною.
Нарцис ріс у любові та захопленні. Його врода притягувала всіх — від простих смертних до богів. Кожен, хто бачив його, захоплювався його красою. Але сам Нарцис залишався байдужим до чужих почуттів. Він був зосереджений на собі, на своїх успіхах і досконалості. Полювання стало його найбільшою пристрастю, і юнак проводив години в лісах, відточуючи майстерність. Його стріли завжди влучали в ціль, а звірі, здавалось, боялися його.
Одного разу, під час чергового полювання, Нарцис заглибився в густий і незнайомий ліс. Він блукав, поки не зрозумів, що заблукав. "Гей! Чи є хто тут?" — голосно крикнув він, але відповіді не було. Зрештою, луна відповіла: "Тут... тут...". Нарцис здивувався: "Хто це?" Але луна лише повторила: "Це... це...". Юнак рушив на звук і незабаром побачив перед собою німфу Ехо.
Ехо колись була жвавою і балакучою німфою, яка любила розповідати історії. Проте її непомірна цікавість і звичка повторювати розмови богів привела до гніву Гери. Покарана, Ехо втратила здатність говорити першою і могла лише повторювати слова інших. Побачивши Нарциса, вона одразу закохалася в нього. Її серце затріпотіло, коли вона нарешті змогла наблизитися до нього.
"Хто ти?" — запитав Нарцис. Ехо відповіла: "Ти... ти..." Вона намагалася наблизитися, але він відступив. "Забирайся!" — різко мовив Нарцис і пішов геть, залишивши її саму. Серце Ехо розривалося від болю. Вона плакала, доки її тіло не зникло, залишивши лише голос, що лунав серед скель і дерев.
Тим часом Нарцис продовжив свій шлях і натрапив на казкове озеро. Його води були такими прозорими, що здавалось, вони ховають у собі інший світ. Схилившись над водою, щоб напитися, Нарцис побачив відображення свого обличчя. "Хто це?" — прошепотів він. Образ був настільки прекрасним, що він не міг відірвати погляду. Його серце, яке ніколи не знало кохання, раптом запалало.
Він не зрозумів, що бачить самого себе. Нарцис був зачарований і почав проводити весь час біля озера. Він простягав руки, намагався торкнутися цього обличчя, але вода тільки розчиняла його образ. Юнак забув про їжу, сон і полювання. Його єдиним бажанням було побачити "того", хто живе в озері.
Минули дні, а може, й тижні. Нарцис ставав усе слабкішим, але не міг відірватися від озера. Нарешті, у відчаї, він прошепотів: "Прощавай..." І його голос відгукнувся луною: "Ай... ай...". Це була Ехо, яка все ще спостерігала за ним, навіть після його відмови.
Коли лісові німфи прийшли до озера, вони знайшли лише білу квітку. Її пелюстки були чистими й ніжними, а голівка схилялася над водою. Вона немов повторювала долю Нарциса, постійно милуючись своїм відображенням. Цю квітку назвали нарцисом.
Історія Нарциса стала легендою, яка нагадує, що надмірна любов до себе може привести до самотності та втрати. А квітка, яка носить його ім'я, символізує як красу, так і небезпеку самозакоханості.