Вальтер Скотт «Айвенго»
У густих, тривожних лісах старої Англії, де ще не встигли вигаснути крики завойованих саксів, починається наша історія — в буремний час, коли могутній король Ричард Левине Серце був у полоні, а його брат — зрадливий принц Джон — влаштовував змови, сподіваючись на трон. Країна потерпала: норманські барони гнобили народ, лицарі й монахи збагачувались, закони перетворилися на насмішку.
В самому серці Англії, у родовому замку Родервуд, мешкає сер Седрік — гордий сакс, що зберіг вірність давнім звичаям і мові предків. Він вигнав з дому єдиного сина — Айвенго — за любов до чарівної Ровени, юної вихованки, що стала предметом не тільки його гордості, а й мрій про відродження саксонської слави. Та Седрік не знав, що доля вже веде Айвенго з далекої Палестини назад, у самісіньке полум’я боротьби.
Поки Седрік відкидає синівську відданість, у його замку збираються випадкові гості — пріор, храмовик Бріян де Буа-Гільбер і якийсь прочанин. Цей мандрівник, наче тінь із минулого, тихо слухає розмови про лицарські турніри, згадки про хороброго Айвенго, а потім, уночі, рятує єврея Ісаака з Йорку від лихих задумів храмовика. Ще ніхто не знає, що саме він — той вигнаний син, той Айвенго, чия доля сплелася з майбутнім країни.
І от — турнір у Ешбі. Над ареною майорять прапори, лицарі готуються до герцю, а тисячі очей шукають серед них героя. Під звуки сурм у герць виходить незнаний лицар під девізом «Позбавлений Спадщини». Він кидає виклик самим силам темряви — норманським тиранам у панцирах і шоломах, що уособлюють зло. Він перемагає одного за одним: Бріана, Фрон-де-Бефа, Мальвуазена. Його спис розбиває гординю, а честь — захищає кохання.
Він віддає переможний вінець Ровені. Серце її здригнулося: вона впізнала в ньому коханого Айвенго. Але радість не має часу розквітнути — лицар падає пораненим, і тільки віддана дочка Ісаака — мудра, глибока Ребекка — рятує його життя.
Тим часом принц Джон, обурений тріумфом вигнанця, розпалює змову. Його слуги — зухвалі нормани — викрадають Седріка, Ровену, Айвенго, Адельстана та Ісаака з Ребеккою й відвозять до похмурого замку Торквільстон. Тут Бріян намагається силоміць здобути серце Ребекки, а де Брасі — руку Ровени. Та одна непохитна, як граніт, у своїй гідності, друга — сповнена віри й чистоти.
У цей час на поміч приходить лісова вольниця — справжні сини Англії, на чолі з мужнім стрільцем Локслеєм, що зветься також Робін Гудом. До нього приєднується Чорний Лицар — сам король Ричард, що повернувся таємно до рідної землі. Усе вирішується в герці: замок взято штурмом, Фрон-де-Беф гине в пожежі, Ребекка рятує Айвенго від смерті, а Ричард знову ступає на шлях справедливості.
Та спокою ще нема. Церква звинувачує Ребекку у чаклунстві, і врятувати її може лише один спосіб — суд Божий, герць до смерті. На її захист виступає Айвенго — ще слабкий, але сповнений рішучості. Він перемагає Бріана де Буа-Гільбера, який падає мертвий — не від удару, а від муки душевної. Так правда восторжествувала, хоч серце Ребекки залишається пораненим назавжди. Вона їде з батьком геть із землі, де її не прийняли — гордо, мов королева.
Айвенго ж одружується з Ровеною. Але у вітрах середньовічної Англії завше вчувається відлуння туги за рівністю, за правом жити гідно — чи то в панцирі лицаря, чи в ризі єврея, чи під каптуром блазня. І про це — у кожному рядку великої історії Айвенго.