Зав’язка. Родина дев'ятирічного Бруно залишає свій розкішний будинок у Берліні через нову роботу Батька. Нове місце, яке хлопчик називає Геть-Звідси, здається йому похмурим. З вікна він бачить людей у «смугастих піжамах», але дорослі забороняють йому наближатися до паркану, стверджуючи, що ті люди — «зовсім не люди».
Розвиток дії. Бруно, маючи душу «дослідника», вирушає на прогулянку вздовж паркану і зустрічає Шмуеля. Між ними зав’язується таємна дружба. Бруно приносить їжу і дивується, чому його друг стає все худішим і сумнішим. У цей час у домі зростає напруга: мати Бруно не може винести запаху з труб крематоріїв і вимагає повернутися до Берліна. Батько погоджується відправити родину геть, що змушує Бруно поспішати з «останньою пригодою».
Кульмінація. Шмуель повідомляє, що його тато зник. Бруно вирішує допомогти другу знайти його. Він переодягається в смугасту робу, яку приніс Шмуель, і пролазить під парканом. Хлопчик розчарований: у таборі немає ніяких розваг, лише бруд і нещасні люди. Раптово починається дощ, солдатів і в'язнів заштовхують у темне приміщення. Бруно і Шмуель міцно тримаються за руки, коли двері зачиняються.
Розв’язка. Бруно зникає назавжди. Батько очолює пошуки, але знаходить лише купу одягу біля дроту. Через рік, стоячи на тому самому місці, він нарешті розуміє жахливу правду про те, що сталося з його сином. Батько втрачає інтерес до служби і дозволяє солдатам забрати себе, коли табір звільняють. Повість завершується застереженням: «Таке трапилося дуже давно... але ніщо подібне не повинно повторитися».
