Зав’язка. Ватажок афганців Камаль викрадає улюблену лошицю британського Полковника. Це зухвалий виклик честі всієї залоги форту Букло. Син Полковника, ігноруючи смертельну небезпеку, самотужки кидається в погоню. Він перетинає «заколотний кордон», де кожен камінь належить ворогові, демонструючи, що вірність обов'язку для нього дорожча за життя.
Розвиток дії. Погоня триває двадцять миль до скель Джехай. Коли жеребець офіцера падає у гірський потік, Камаль зупиняє атаку, хоча міг би легко застрелити супротивника. Вождя вразила нечувана зухвалість юнака. Між ними спалахує словесний двобій: Камаль глузує з невдалого пострілу британця, але той відповідає з такою крижаною гідністю, що афганець розпізнає в ньому «свого» — справжнього воїна, який не знає страху.
Кульмінація. Камаль допомагає ворогу підвестися, визнаючи його рівним. Син Полковника робить перший крок до примирення — подає Камалю свій пістолет рукояттю вперед, цілком довіряючи своє життя колишньому крадієві. Камаль у відповідь повертає лошицю разом зі срібним спорядженням. Вони складають братню клятву на солі та кислих хлібах, остаточно знищуючи прірву між Сходом і Заходом.
Розв’язка. Офіцер та Син Камаля разом повертаються до форту як побратими. Коли варта на стінах наводить зброю на афганця, Син Полковника зупиняє їх, проголошуючи нову істину: той, хто був ворогом, став другом. Балада завершується рефреном, який стверджує: кордонів не існує там, де зустрічаються двоє достойних людей.
