Зав’язка. На початку панував хаос: земля була «пуста та порожня», а темрява лежала над безоднею. Бог розпочинає творення Словом. Першого дня Він створює світло, відділяючи його від темряви. На другий день постає небо (твердь), що розділяє води. На третій день з’являється суходіл, і земля вкривається першою зеленню.
Розвиток дії. Світ набуває структури та мешканців. На четвертий день Бог створює світила — Сонце, Місяць і зорі, щоб вони керували часом та порами року. П’ятого дня життя заповнює воду (риби) та небо (птахи). На шостий день земля наповнюється звіриною, худобою та плазунами. Кожен етап Творець визначає як «добрий».
Кульмінація. Створення людини стає найвищим актом творіння. Бог ліпить Адама з «пороху земного» і вдихає в нього життя, після чого той стає «живою душею». Щоб людина не була самотньою, із ребра Адама Бог створює Єву. Людині довіряється панування над усім світом, щоб вона була його розумним господарем.
Розв’язка. На сьомий день Бог завершує Свою працю. Він благословляє цей день і освячує його, встановлюючи закон спокою. Це символізує завершеність творіння та гармонію між Творцем і Його світом.
