Зав’язка: Гнів та розкол. Поема розпочинається з молитви до музи прославити гнів Ахілла. Агамемнон ображає жерця Аполлона, а потім, щоб компенсувати втрату своєї здобичі, забирає в Ахілла його почесну нагороду — полонянку Брісеїду. Ображений Ахілл покидає військо. Це призводить до того, що боги стають на бік троянців, і греки опиняються на межі знищення біля власних кораблів.
Розвиток дії: Трагедія Патрокла. Ситуація стає критичною, коли троянці під проводом Гектора вдираються в табір ахейців. Патрокл, прагнучи врятувати друзів, виходить на бій в обладунках Ахілла. Він гине від руки Гектора. Ця втрата стає для Ахілла особистою катастрофою. Він відмовляється від гніву на Агамемнона заради помсти за друга. Бог Гефест за одну ніч виковує йому нову зброю, і Ахілл повертається на поле бою як нестримна стихія.
Кульмінація: Двобій під стінами Іліона. Ахілл зустрічається з Гектором. Гектор, хоч і наляканий, приймає бій заради честі міста. Ахілл вбиває його, але не заспокоюється: він прив'язує тіло до колісниці та волочить його в пилу, порушуючи всі норми людяності. Навіть боги обурені цією наругою, адже Гектор завжди був благочестивим.
Розв’язка: Повернення людяності. За вказівкою богів цар Пріам приходить до Ахілла. Він нагадує герою про його старого батька Пелея. Це знімає з душі Ахілла полуду гніву. Вони плачуть разом: Пріам — за сином, Ахілл — за Патроклом і батьком. Ахілл віддає тіло і гарантує перемир'я. Поема завершується «іграми» та похованням Гектора, «конеборця славного».
