Зав’язка. Минуло дванадцять днів після смерті Гектора. Ахілл ніяк не втамує біль від втрати друга Патрокла, тому щодня паплюжить тіло Гектора. Проте бог Аполлон оберігає труп від пошкоджень. Зевс вирішує, що настав час для миру: він посилає богиню Іриду до Пріама з наказом зібрати дари й викупити тіло сина. Старий цар вантажить колісницю золотом і дорогоцінними тканинами та під прикриттям темряви й бога Гермеса вирушає в лігво ворога.
Розвиток дії. Пріам раптово з'являється в наметі Ахілла. Всі шоковані, бо пройти крізь охорону непоміченим неможливо. Цар падає до ніг героя і виконує неймовірний жест: цілує руки Ахілла — ті самі руки, що вбили Гектора та інших його синів. Він благає Пеліда згадати свого власного батька, Пелея, який так само старий і, можливо, зараз теж тужить за сином. Ці слова пробивають броню ненависті Ахілла. Обоє ридають: Пріам — за Гектором, Ахілл — за Патроклом та своїм батьком, якого він більше ніколи не побачить.
Кульмінація. Ахілл хапає Пріама за праву руку — це священний жест гарантії безпеки. Він особисто піднімає старця з колін, визнаючи його неймовірну мужність («залізне серце»). Герой наказує служницям обмити й одягнути Гектора в чистий одяг з принесеного викупу. Ахілл робить це потай від батька, бо боїться: якщо Пріам побачить страшні рани сина, він вибухне гнівом, а сам Ахілл у відповідь може знову розлютитися і вбити старого царя, порушивши обіцянку богам.
Розв’язка. Вороги разом вечеряють. Ахілл дає слово, що ахейці не нападатимуть на Трою 11 днів, поки триватиме жалоба. Вранці Пріам повертається до міста. Троя оплакує свого захисника дев'ять днів, на десятий — спалює тіло на вогнищі та влаштовує тризну (поминальний бенкет), а на одинадцятий — насипає високий курган. Поема завершується не падінням Трої, а останніми почестями Гектору, «конеборця славного».
