Зав’язка: Перегони зі смертю. Побачивши Ахілла, що сяє, як зловісна зірка Сіріус, Гектор не витримує і кидається бігти. Вони тричі оббігають мури Трої. Це символічне коло: Гектор намагається вичерпати час, а Ахілл — наздогнати свою долю. На четвертому колі Зевс піднімає золоті терези, і жереб Гектора опускається до Аїду. Афіна сходить на землю в образі Дейфоба, обіцяючи Гектору допомогу.
Розвиток дії: Підступ богині. Ошуканий «братом», Гектор зупиняється. Він пропонує Ахіллові умову: переможець віддає тіло покійного рідним. Ахілл люто відкидає це: «Нема між левами й людьми присяг...». Пелід кидає спис, але промахується. Афіна потай повертає зброю Ахіллові. Гектор б'є своїм списом у центр щита Ахілла, але божественна мідь відбиває удар. Коли Гектор просить у «брата» інший спис, він бачить, що той зник. Герой розуміє: боги покликали його на смерть.
Кульмінація: Іронія обладунків. Гектор оголює меч для останнього кидка. Ахілл, знаючи кожен сантиметр своїх же обладунків (які Гектор зняв із вбитого Патрокла), знаходить єдину щілину — у горлі під ключицею. Ахілл б'є списом точно в це вразливе місце. Важка мідь пробиває плоть, але не зачіпає дихальне горло, залишаючи вмираючому Гектору можливість вимовити останні слова.
Розв’язка: Пророцтво та наруга. Вмираючий Гектор передрікає Ахіллові смерть від Паріса та Аполлона біля Скейської брами. Ахілл відповідає зневагою, пробиває сухожилля на ногах ворога, прив’язує тіло до колісниці й волочить його в пилу. Твір завершується жахливою картиною: батько Пріам рве на собі волосся, а дружина Гектора Андромаха непритомніє, побачивши з мурів ганьбу свого чоловіка.
