ЖИТТЯ ПОЕТА - Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. — бл. 18 р. н.е.) - «СПІВЕЦЬ ОДВІЧНИХ ПЕРЕВТІЛЕНЬ» - Античність

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Є.В. Волощук - Генеза 2016

ЖИТТЯ ПОЕТА - Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. — бл. 18 р. н.е.) - «СПІВЕЦЬ ОДВІЧНИХ ПЕРЕВТІЛЕНЬ» - Античність

Книга IV, елегія X

Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я, -

Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя.

Мила вітчизна моя - Сульмон, на джерела багатий;

Дев’‎ятдесят туди миль треба від Рима пройти.

Там я на світ народивсь, а щоб добре ти рік той затямив,

Знай, що однакова смерть консулів стріла тоді1.

З діда і прадіда рід наш поважний із вершників римських,

Не випадковість, не гріш в люди виводили нас.

Парость не перша в сім’‎ї, - коли я на світ появився,

Був уже брат у батьків, старший від мене на рік;

Але зірниця одна привітала народження наші,

День святкувався один, тільки на два пиріжки.

Був то один із п’‎яти, зброєносній Мінерві відданих2

Днів, коли перші бої в цирку кривавлять пісок.

В ранніх зелених літах нас виховують пильно й дбайливо:

В Рим до найкращих знавців батько обох нас послав.

Брат мій від літ молодих вінець красномовства вподобав,

Форума сварки гучні вабили серце його.

Серцю ж моєму з дитинства подобались святощі неба,

Муза до тихих пісень кликала душу мою.

Часто мій батько мовляв: «Не за хлібне ти діло берешся,

Славний Гомер, але й він так і помер нуждарем».

Батькове слово узяв до душі я і, Муз призабувши,

Спробував прозу писать, кинув я метри дзвінкі, -

Тільки ж писання моє самохіть окрилялося ритмом,

Що б не почав я писать, вірші складались самі.

Роки тим часом минали - нечутною перше ходою,

Вільної тоги настав день для обох юнаків,

Туніки наші прикрасив широкий рубець пурпуровий3.

143 р. до н.е., коли обидва консули не дожили до кінця своїх повноважень.

2Поет народився на другий день п’‎ятиденного свята Мінерви - 20 березня.

3Тогу (традиційний одяг громадянина) дозволялося носити із сімнадцяти років як знак повноліття; широкий «рубець», точніше пурпурова облямівка, означав, що юнаки мають виступати кандидатами на магістратські посади.

Нахили серця, проте, не відмінилися в нас.

Брат мій подвоїти встиг у житті своїм десять лиш років, -

Вмер, і я мав почуття, ніби себе я втеряв.

Потім посаду прийняв я, зеленим літам відповідну,

Членом колегії трьох1 деякий час я пробув.

Курія далі чекала; та звузив я рубчик червоний2,

Не до снаги бо мені був той почесний тягар:

Тіло незвичне було, та й душа не лежала до праці,

А честолюбство мені завжди огидне було;

Сестри до того ж аонські3 шептали про творче дозвілля,

Що уявлялось і так даром найкращим мені.

Як шанував, як любив я прославлених Римом поетів!

В кожнім улюбленці муз бога я серцем вчував.

Слухав я Макра старого читання - про «Птахів» поему

Та про отрутних гадюк, та про цілюще зело.

Часто Проперцій мені довіряв свою сповідь вогненну:

Щира й правдива приязнь нас сполучала обох.

Басе, славнозвісний сатирою, славний гекзаметром Понтік -

Спільники любі були тих товариських зібрань,

І незрівнянний Горацій втішав нас багатством мелодій,

Пісні химерно-тонкій рідну навчивши струну.

Тільки на образ Вергілія знав я, і смерть передчасна

Вирвала раптом з життя приязнь, Тібулле, твою.

Галле, він твій спадкоємець, його спадкоємець -

Проперцій, Я в тому колі з’‎явивсь вже як четвертий співець.

Як я старіших колись, так мене привітали молодші;

Хутко Талія моя4 стала відомою всім.

А виступав я з читаннями перед громадою в Римі, -

Ледве чи й раз поголить бороду вправився я.

Хист мій співецький збудила прославлена в місті Корінна5,

Так неправдивим ім’‎ям владарку звав я свою.

Досить тоді написав я, та все, що вважав негодящим,

Сам я - суворий співець - кидав в огонь без жалю...

Правда, тоді як я йшов на вигнання, багато спалив я

Навіть достойних пісень, в гніві на Музу свою.

Серце було в мене чуле, покірне Еротові серце;

Часто з найменших причин поломеніло воно.

Але хоч був я такий, хоч займавсь од найменшої іскри,

Та на іменні моїм плям і чуток не було.

Мало не хлопцем мене одружили; немила та жінка

Дуже недовго жила шлюбним зо мною життям.

1Поліційна установа.

2Відмовився від магістратської кар’‎єри; курія - сенат.

3Музи (Аоніди).

4Талія - муза комедії. Поет починав свою діяльність, очевидно, з драматичних творів.

5Корінна - можливо, подруга поета.

Друга її заступила; не смію догани їй скласти,

Але недовго й вона ложе ділила моє.

Третя й остання діждала зо мною поважного віку,

Та й на заслання мене випало їй виряджать.

Мав і дочку я єдину, і внуків од неї діждався,

Двох вона мала дітей, але і шлюб не один.

От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно,

Дев’‎ять десятків прожив він на своєму віку.

Гірко я плакав за ним, так оплакував сина свого він.

Матері скоро своїй шану останню я склав.

Щастя їм випало, що мого горя вони не діждали,

Що мого вислання день їх в домовині застав.

Щастя й моє, що недоля мене не при них перестріла.

Не довелося старим гірко за мною тужить.

Та як від мертвих не тільки ім’‎я на землі зостається,

І від високих кострів тінь одлітає легка,

І як про горе моє прилине до вас поголоска,

І понад Стіксом1 мутним будуть судити мене, -

Знайте, кохані, тоді, що причина мойого вигнання -

Вчинок незважений мій, а не злочинство яке.

Мертвим належне віддав я; для тебе, читачу сердечний,

Знову продовжую я повість скорботну свою.

Роки найкращі минули; прийшла сивина незабаром,

В кучері чорні мої позапліталася скрізь,

І переможний їздець на моєму віку олімпійський

Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком2, -

Як несподіваний Цезаря гнів мене вислав у Томи,

Де чорноморський бурун в західні б’‎є береги.

Кари моєї причина і так аж занадто відома,

Але про власну біду свідчить не вільно мені.

Зрада супутників, прикрості слуг - що я згадувать маю?

Лихо те тяжче було, аніж вигнання само.

Тільки ж дух мій не стих, не скорився лихій я негоді,

Скупчив всі сили свої - перетерпіти біду.

Бід же на мене звалилося стільки на суші й на морі,

Скільки зірок золотих в небі високім горить.

Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути

І в непривичній руці зброю належну піднять.

Берег сарматський, суміжний із племенем гетів стрілецьким,

Зрештою нас привітав після набридлих блукань.

Зброя дзвенить тут довкола, та я, щоб недолю забути,

На самотині свою пісню складаю сумну.

І хоч нікого нема, хто б її привітав благодушно,

Але скорочує день, час забирає вона.

1Стікс - одна з п’‎яти річок, що протікають у підземному царстві Аїда.

2Ігрища в Олімпії відбувалися через кожних чотири роки. Овідій помилково рахує п’‎ять. На заслання він пішов у п’‎ятдесят років.

Дяка, о Музо, тобі, що живу я, страждання я зношу.

І що це трудне життя не підломило мене.

Ти-бо потіху даєш, ти приходиш до мене, як ліки,

І заспокоюєш ти серце турботне моє.

Вождь і супутник єси: пориваєш мене від Дунаю,

На Геліконі мені місце почесне даєш;

Ти - це не часто буває - мені за життя ще з’‎єднала

Славу й потужне ім’‎я, шану посмертну співців.

Заздрість, що все сьогочасне принижує завжди і ганить,

В пащі неситій моїх не поглинула пісень.

І хоча наша доба породила великих поетів,

Але прихильні були людські й до мене уста.

І хоч на думку мою є багацько співців поважніших,

Поруч із ними й мене ставить ласкавий читач.

Передчування ж співецьке говорить мені - та чи правда? -

Що і по смерті не весь буду я, земле, твоїм.

Чи то мій хист, чи то ласка твоя оцю славу з’‎єднали, -

Дякую красно тобі, любий читальнику мій.

Переклад М. Зерова

Запитання і завдання до прочитаного

1. Які факти з життя Овідія відобразилися в елегії? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чому ліричний герой називає себе «любощів ніжних співцем»?

3. Яким був шлях ліричного героя до літературної творчості? Які перепони йому довелося подолати?

4. Кого з римських поетів «золотої доби» згадано в елегії? Яке місце серед визнаних майстрів слова автор відводить собі?

5. У чому полягав конфлікт Овідія з владою? У яких рядках вірша вчувається відгомін особистої драми поета?

6. Робота в парах. Які рядки елегії свідчать про трагедію вигнання, пережиту ліричним героєм? Якими художніми засобами в перекладі вірша передано сум розлуки з батьківщиною?

У СВІТІ МИСТЕЦТВА

Довге життя давніх міфів

Персонажі троянських міфів - Лаокоон, Єлена, Ахілл, Паріс, Гектор та інші - уже багато століть живуть у різних видах мистецтва. І ст. до н.е. родоські скульптори Агесандр, Афінодор і Полідор створили видовищну, сповнену експресії скульптурну групу «Лаокоон і його сини», що є мармуровою копією з бронзового оригіналу 200 р. до н.е. Ця скульптура зображує відомий міфічний сюжет. Ми бачимо троянського жерця Лаокоона, який марно намагається зірвати із себе зміїні пута, і двох його синів. Незважаючи на неминучість загибелі, Лаокоон залишається шляхетним і величним.

Зовсім іншими постають ці міфічні герої на картині іспанського художника доби пізнього Відродження Ель Греко (1541-1614). Його «Лаокоон» - це хисткий образ, що ніби виник з тяжкого сновидіння. На картині можна знайти зовнішні прикмети античної легенди: зображення жерця і його синів, яких терзають змії, фігури богів-месників, троянського коня. Однак усе це набуває нового змісту: Лаокоон і його діти в Ель Греко - це християнські мученики, які покірно приймають божественну кару.

Образ Єлени Троянської в образотворчому мистецтві став символом краси, перед якою схилився весь героїчний світ, готовий боротися й гинути заради неї. Такий ідеал фатальної жінки втілено на картині «Єлена на стінах Трої» представника символізму Гюстава Моро (18261898). Свою Єлену з класичним профілем, ідеально правильними рисами обличчя, але холодну й абстрактну створив видатний італійський скульптор Антоніо Канова (1757-1822).

Канова звертався й до образу Паріса. Скульптор зобразив викрадача прекрасної Єлени самозакоханим юнаком, що уособлює класичну чоловічу вроду. Троянський царевич стоїть у недбалій позі, спершись ліктем на дерево, його струнке тіло невимушено вигнуте, губ злегка торкається усмішка.

На картині художника Жака Луї Давида (1748-1825) «Любов Єлени й Паріса» через образи античної історії втілено волелюбні ідеали межі XVIII-ХІХ ст. Полотно французького митця уславлює кохання, насолоду земними радощами й гармонією природи.

Ахілл - один з найяскравіших образів в історії світового мистецтва. Цікаво, що скульптори античності до нього не зверталися, а от у вазовому живописі тієї доби збереглося близько чотирьохсот зображень героя. Ахілл став улюбленим образом данського художника і скульптора доби класицизму Бертеля Торвальдсена (1770-1844). Його мармуровий рельєф практично дослівно ілюструє сюжет про викуп Пріамом тіла свого сина.

Агесандр, Афінодор, Полідор. Лаокоон і його сини

Ель Греко. Лаокоон

Г. Моро. Єлена на стінах Трої

А. Канова. Єлена Троянська

А. Канова. Паріс

Ж.Л. Давид. Любов Єлени й Паріса

Б. Торвальдсен. Пріам просить у Ахілла тіло Гектора

Міфи про троянську війну привертали увагу кінематографістів ще від часів німого кіно. Чи не щороку на екрани світу виходять нові стрічки на цю тему. Однак фільм «Троя» (2004) американського режисера Вольфганга Петерсена став одним з найпопулярніших у військово- історичному жанрі за останні десятиліття. Це небачене раніше кіновтілення античного епосу з розкішними костюмами, грандіозними батальними сценами й комп’‎ютерними спецефектами. Цікаво, що в кінострічці простежується нове прочитання давньогрецьких оповідей. Наприклад, про богів, які, за міфами, відіграли помітну роль у Троянській війні, тут лише згадують, а Па- ріс спокушає Єлену під час мирної делегації троянців у Спарту, що робить його вчинок ще ганебнішим. Роль Ахілла зіграв відомий голлівудський актор Бред Пітт, якому вдалося передати монументальність, героїчність міфічного образу та відчуття нездоланності фатуму.

Кадр з кінофільму «Троя» (режисер В. Петерсен, 2004 р.)

1. Перекажіть сюжет троянського циклу міфів, що став основою знаменитої статуї «Лаокоон». Порівняйте зображення загибелі жерця і його синів у скульптурі, живописі та в поемі Вергілія «Енеїда».

2. Як різні митці втілювали образи Єлени та Паріса?

3. Перегляньте фільм «Троя» (режисер В. Петерсен, 2004 р.). Що споріднює і що відрізняє прочитання міфів троянського циклу автором поеми «Іліада» та голлівудським режисером? Чому досконале зображення батальних сцен стало можливим лише за доби комп’‎ютерних технологій?

Прометей як «вічний образ» світової культури

Міф про Прометея здавна привертав увагу майстрів пензля й різця. Найяскравіші його епізоди зображували на етруських дзеркалах, помпейських фресках, римських світильниках, відтворювали в рельєфах саркофагів. У європейському образотворчому мистецтві картини за мотивами цього міфу створили П. ді Козімо, Л. Караччі, Якоб Йордане (1593-1678), Тиціан, П.П. Рубенс та інші. Нині із живописних і скульптурних зображень Прометея можна було б створити окрему галерею.

Я. Йордане. Закутий Прометей

П.П. Рубенс. Прометей закутий

Розгляньте репродукції живописних робіт, створених за мотивами міфу про Прометея. Які епізоди вони відображають? На що спрямована композиція картини Рубенса? У яких деталях розкривається сила страждання й сила опору Прометея в картині Йорданса?

Підсумкові запитання і завдання

Перший рівень

1. Які цикли давньогрецьких міфів ви знаєте?

2. Назвіть головних героїв поеми «Іліада».

3. Назвіть поетів доби античності.

Другий рівень

1. Які символи використано в міфах троянського циклу? У чому полягає їхня роль?

2. Дайте визначення понять «елегія» та «ода».

3. Які настрої притаманні ліричному герою елегії Овідія «Життя поета»?

Третій рівень

1. Розкрийте основний конфлікт трагедії Есхіла «Прометей закутий».

2. Які риси є визначальними в характері Прометея?

3. Яке розуміння призначення митця викладено в оді Горація «До Мельпомени» ?

Четвертий рівень

1. Якими постають людина і світ в античній літературі?

2. Порівняйте образи Ахілла та Гектора.

3. У чому виявився зв’‎язок «Енеїди» Вергілія з міфологією та гомерівським епосом?

Теми творів

1. «Тема вигнання в поезії Овідія».

2. «Утілення ідеалів античного героя в поемах «Іліада» та «Енеїда»».

3. «Тема кохання в античній літературі».

Клуб книголюбів

1. Визначте спільне та відмінне: а) у зображенні Зевса й Прометея в міфах і в трагедії «Прометей закутий» Есхіла; б) в образах Ахілла з поеми Гомера «Іліада» та Енея з поеми Вергілія «Енеїда».

2. Дослідіть утілення міфологічних образів і мотивів античності у творчості письменників різних часів і народів, підготуйте презентацію «Взагалі у світі тільки й існують міфи (А. Лосєв)».

3. Укладіть перелік літературних жанрів, що розвивалися за доби античності. Доповніть кожний пункт прикладами творів.

4. Творчий проект. За текстами давньогрецьких міфів створіть віртуальний Парк міфологічного періоду, де будуть представлені міфологічні істоти, з якими випало зустрітися античним героям. Доберіть ілюстративний матеріал і складіть план екскурсії парком.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.