ПІД БРЯЗКІТ ЛИЦАРСЬКИХ МЕЧІВ - Середньовіччя

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Є.В. Волощук - Генеза 2016

ПІД БРЯЗКІТ ЛИЦАРСЬКИХ МЕЧІВ - Середньовіччя

Літературний багаж. Пригадайте, у якому творі є такі слова: «Лицарство... воно джерело найчистіших і найшляхетніших прихильностей, опора пригніченим, захист ображеним, оплот проти свавілля володарів! Без нього дворянська честь була б порожнім звуком. І свобода знаходить найкращих покровителів у лицарських списах та мечах!». Назвіть якості, обов’‎язкові для середньовічного лицаря.

Розквіт середньовічної Європи припав на X-XIII ст. (період зрілого, або високого, Середньовіччя). Саме в ті часи зміцнювалися держави, зростала економіка, розвивалися ремесла й торгівля, освіта й мистецтва, відроджувалися старі й будувалися нові міста.

Однією з характерних ознак зрілого Середньовіччя стали хрестові походи. Саме вони сприяли виходу західної культури на якісно новий

рівень. Уперше за багато століть Європа віднайшла спільну високу мету. У свідомості європейців війни набули значення боротьби за ідеал, наповнилися духом лицарства. За таких умов найважливішою складовою формування тогочасної літератури став героїчний епос, записаний у XII- XIII ст. національними мовами. Представлений він, зокрема, знаменитою «Піснею про Роланда», що визнана одним з найзначніших набутків середньовічної французької словесності.

Час виникнення цієї героїчної поеми, її походження й авторство досі викликають суперечки. Найпевніше, до письмового варіанта «Пісня про Роланда» існувала в усній формі. Ви вже знаєте, що в середньовічній Франції носіями фольклорної епічної традиції були мандрівні співці жонглери. Вони виконували поеми співучим речитативом, акомпануючи собі на маленькій арфі або віолі1. Тож слово «пісня», вжите у назві твору, означає не лише ліро-епічний жанр (пісня про діяння), а й жанр вокальної музики, що поєднує поетичний і музичний образи. Воно якнайкраще увиразнює значущість, піднесеність подій, про які йдеться у творі. За свідченням англійського літописця, саме звитяжні рядки з «Пісні про Роланда» надихали на бій воїнів Вільгельма Завойовника.

До нашого часу дійшло сім рукописів «Пісні...», жоден з яких не повторює іншого. Канонічним визнано найдавніший - так званий Оксфордський рукопис, створений близько 1170-1180 рр. давньофранцузькою мовою. Він містить чотири тисячі рядків, організованих у двісті дев’‎яносто один куплет різного обсягу (від дванадцяти до п’‎ятнадцяти рядків). Вважається, що основним призначенням рукопису було за потреби відновити текст поеми в пам’‎яті співця.

Установити авторство Оксфордського варіанта «Пісні про Роланда» неможливо. Рукопис закінчується словами «Турольд замовк», але це ім’‎я може належати і співцеві-оповідачу, і тому, хто зібрав народні перекази про долю хороброго графа. Утім, набагато важливішим є духовний портрет автора, який можна уявити досить вірогідно. Це людина, яка зналася на політиці, тонко сприймала дійсність і мала поетичний талант.

Коментар архіваріуса

Зважаючи на французькі й арабські хроніки, сюжет «Пісні про Роланда» має конкретне історичне підґрунтя. У 778 р. один з мусульманських правителів, який очолював боротьбу проти еміра Кордови Абдаррахмана в Іспанії, звернувся до короля франків і лангобардів, майбутнього імператора Заходу Карла Великого по військову допомогу. За підтримку він пообіцяв Карлу Сарагосу, але тамтешній правитель відмовився впустити чужинців. Після невдалої облоги міста Карлу, до якого дійшли чутки про повстання саксів, довелося повертатися на батьківщину.

Тим часом баски вирішили помститися Карлу за руйнування міста Пампелуни. 15 серпня 778 р. в Ронсевальській ущелині в Піренеях вони влаштували засідку. У найвужчому місці гірського проходу франки не змогли відбити несподіваної атаки. Ар’‎єргард1 війська було розбито, нападники зникли швидко й непомітно, прихопивши обладунок і зброю загиблих. За свідченням арабських джерел, у цій битві брали участь також маври2, які звільнили заручників, узятих Карлом.

1Віола - давній смичковий інструмент, що зазвичай мав шість струн, натягнених над грифом, і шість струн того самого ладу під грифом.

У «Життєписі Карла Великого» згадано імена французьких лицарів, що загинули в тій битві. Названо серед них і Хруотланда, «префекта бретонської марки3». Саме Хруотланд, про якого достеменно відомо лише те, що він був намісником Карла в Бретані, і став прототипом героя поеми, зразком лицарської доблесті й честі.

Згодом у численних усних оповідях цей воєнний епізод не раз видозмінювався. Минав час, у житті Західної Європи відбувалося чимало змін, почалася доба Хрестових походів. Народні співці збагачували «Пісню...» новими героями й сюжетними подробицями, наближали її до сучасності. Так, баски-християни в поемі перетворилися на маврів-мусульман, а самі події набули нового змісту відповідно до реалій Х-ХІІ ст.

В оксфордському варіанті твору під час семирічного походу в Іспанію Карл завоював усі міста сарацинів4, крім Сарагоси, де правив цар Марсилій. Щоб відвернути загрозу облоги, маври вирішили вдати, що готові скоритися Карлу й за місяць навернуться в християнство. Марсилій запропонував королю прийняти щедрі дари, узяти родовитих заручників і повернутися на батьківщину. На раді в Карла його небіж граф Роланд заявив, що не вірить зрадливому царю, і зголосився їхати до Сарагоси, аби з’‎ясувати правду. Однак король не хотів наражати його на небезпеку. Вважаючи, що важливе й ризиковане доручення має виконати мудра, досвідчена людина, Роланд порадив відрядити до маврів свого вітчима Ганелона. Тим часом барон Ганелон не з чуток знав непевну й жорстоку вдачу «невірних», тож сприйняв учинок пасинка як особисту образу й замислив йому помститися.

Карл Великий. Мініатюра XIV ст.

Капела сподвижників Карла Великого в Ронсевальській ущелині

1Ар’‎єргард - частина війська або флоту, яка під час походу йде позаду головних сил з метою охорони їх від нападу.

2Маври - араби та бербери, що завоювали Іспанію та оселилися там у VIII ст., а також частина населення завойованої території, що прийняла мусульманство.

3Бретонська марка - прикордонна область Каролінгської держави, створена графами франків у VIII ст. для захисту від бретонців.

4Від часів Хрестових походів європейські автори почали називати сарацинами всі мусульманські народи, часто використовуючи це слово як синонім до «мусульманин».

Прибувши до Сарагоси, Ганелон розповідає маврам, буцімто їхнім найбільшим ворогом є Роланд, який розпалює завойовницькі настрої Карла. Зрадник запевняє, що вбивши Роланда та його друга графа Олів’‎єра, Марсилій змусить короля забути «свою безмірну пиху». Він також береться переконати Карла в правдивості обіцянки маврів і радить знищити Роланда під час відходу армії франків, адже в ар’‎єргарді найпевніше будуть усі дванадцять перів1.

Надалі події відбуваються згідно з підступним планом Ганелона: Карл зі своїм військом вирушає до Франції, доручивши командування ар’‎єргардом небожу. Відтак у вузькій Ронсевальській ущелині двадцятитисячний загін Роланда опиняється в пастці: у гірських хащах на нього чигають чотириста тисяч воїнів Марсилія. Починається запекле бойовище. Зрозумівши, що сили нерівні, Олів’‎єр кілька разів просить Роланда покликати на допомогу Карла, засурмивши в чарівний ріг, але гордовитий граф вважає це за ганьбу. Попри величезні втрати мужні франки відбивають кілька атак. Зрештою Роланд таки сурмить у ріг, щоправда, запізно - тепер лише для того, щоб побратими помстилися сарацинам і гідно поховали тіла полеглих. Ар’‎єргард розгромлено вщент. На полі бою залишається лише Роланд. Він іде з життя, усвідомивши страшну ціну власної гордині...

Утім, твір закінчується перемогою франків. Карл повертається, знищує величезну армію, зібрану з усього мусульманського світу, і завойовує Сарагосу. Зазнавши ганебної поразки, Марсилій помирає з горя, його дружина стає християнкою, а долю зрадника Ганелона вирішує непідкупний Божий суд.

Так на основі розповіді про незначну історичну подію народилася знаменита героїчна поема середньовічної Франції, що оспівала звитягу воїнів - оборонців своєї держави та християнської віри. У Європі «Пісня про Роланда» не втрачала популярності протягом кількох століть. Цей твір було переспівано п’‎ятнадцятьма мовами, а його головний герой здобув власну епічну долю. У низці середньовічних текстів ідеться про незвичайне народження Роланда, його злиденне дитинство й зустріч з королем Карлом, про перемоги молодого графа під час завойовницьких походів та про його кохання.

Звернувшись до події не найбільшої історичної ваги, автор «Пісні про Роланда» створив глибоко патріотичну поему. Образ батьківщини у творі лірично забарвлений: постійний епітет-прикладка «Франція-красуня», ужитий в українському перекладі поеми1, відображає традиційні французькі епітети «солодка», «ніжна», «чудова», «лагідна», «приємна». Автор сприймає вітчизну як частину Всесвіту, вона має неосяжні географічні й історичні межі. Це багатогранний образ-символ, утілення цінностей лицаря-оборонця. Роланд та його воїни усвідомлюють себе «дітьми Франції», і це почуття надихає їх на подвиг.

1У «Пісні про Роланда» це слово означає найвище аристократичне звання, його слід розуміти як «найближчий», «бойовий друг», «вірний васал». Дванадцять перів становили ядро війська Карла. Це Роланд, Олів’‎єр, Івон, Іворій, Джерін, Джер’‎єр, Самсон, Ансеїс, Отон, Енджельєр, Берендж’‎єр, Джерард де Руссильйон.

У «Пісні про Роланда» битва в Ронсевальській ущелині постає священною війною християнського Заходу з мусульманським Сходом. Уся оповідь пройнята ідеєю служіння Христу. З ім’‎ям Бога пов’‎язані кожен крок, кожен учинок Карла, Роланда та їхніх побратимів. Бог підтримує героїв у походах, допомагає здолати «невірних». У поемі чимало християнської символіки. Наприклад, Роланд перед смертю віддає рукавицю архангелу Гавриїлу, Бог зупиняє Сонце, щоб Карл устиг довершити розгром сарацинів тощо. Однак релігійне забарвлення, загалом характерне для західноєвропейської середньовічної культури, у «Пісні...» тісно пов’‎язане з темою любові до рідної землі та її захисту. Навіть архієпископ Турпін, духовний пастир франків, - передусім сміливий і мужній воїн.

А втім, на перший план у творі виступає ідея єдиної держави, могутність якої має укріплюватися спільними зусиллями підданих. Автор «Пісні...» суворо засуджує зрадників, які, поставивши власні інтереси вище державних, розпалюють розбрат. Ідея державності в поемі пов’‎язана насамперед з образом короля Карла.

Історики нарекли Карла Великого «батьком Європи». За часів його правління найбільшими чеснотами були войовничість і рішучість, а миролюбність вважали ознакою слабкості. Водночас Карл опікувався паломниками - будував для них дороги, викупав їх із полону, наказував надавати їм притулок. Описані в «Пісні...» події відбувалися, коли королю було тридцять шість років, але у творі його зображено двохсотлітнім старцем, який здолав чимало життєвих перешкод. У цій деталі відобразилося уявлення народу про те, що ідеальний правитель має бути мудрим і досвідченим. У поемі Карл постає щирим, шляхетним, справедливим. Він по-батьківськи тужить за загиблим небожем, але стає суворим і безжальним, коли йдеться про державні інтереси. За наказом короля, зрадника Ганелона розривають на шматки, прив’‎язавши до чотирьох коней. Карл наділений даром передбачення: напередодні трагічних подій у Ронсевалі він бачить сон, який провіщає майбутню трагедію.

«Пісня про Роланда» дає досить повне уявлення про звичаї доби становлення й розквіту лицарства. Так, у сцені загибелі Роланда переконливо втілено ідею вірного служіння васала своєму сюзерену, підданого - королю. Перед смертю воїн зворушливо, ніби з бойовим товаришем, прощається зі своїм мечем. Дарований королем Дюрандаль2, у руків’‎ї якого зберігаються християнські святині, не повинен потрапити до рук «невірних», тож мусить бути знищений. Помираючи, Роланд лягає обличчям до супротивника - це має означати, що він загинув у бою, а не під час утечі. Піднята до неба лицарська рукавиця лицаря символізує відданість новому сюзерену - Богу.

1Тут і далі цитати з «Пісні про Роланда» подано за перекладом Н. Пащенко та В. Пащенка.

2Дюрандаль - власне ім’‎я Роландового меча, що походить від прикметника «dur» - «твердий».

Головного героя «Пісні...» змальовано вольовим, розумним, мужнім, хоробрим, проте не бездоганним. Поза сумнівом, автор засуджує слабкості Роланда: надмірне самолюбство й марнославство; нехтування слушними порадами; небажання поступитися власними амбіціями на користь відповідальності за людей, які довірили йому своє життя. Щоправда, цей осуд більше схожий на батьківський докір молодому недосвідченому воїну. Адже Роланд, хоч і запізно, усвідомив свою помилку. Роланд - типовий для епосу героїчний характер, подібний Ахіллу. Йому також властиві відчайдушність, нестримність, схильність переоцінювати свої сили. Роландові не вистачає мудрості й розсудливості, щоб вчасно звернутися по допомогу. «Геройство ваше призвело до скрути, // І ви вже більше не підмога Карлу», - дорікає йому розважливий Олів’‎єр. Утім, провину Роланда навіть порівняти не можна з учинком зрадника Ганелона. Адже богатирське свавілля молодого графа аж ніяк не применшує його вірності «Франції-красуні». Цим він принципово відрізняється від Ахілла.

Коментар філолога

Однією з художніх особливостей «Пісні про Роланда» є її композиційна симетричність. У творі чітко визначено зав’‎язку (зрада Ганелона), кульмінацію (битва в Ронсевальській ущелині) і розв’‎язку (помста Карла). Кожний композиційний елемент поділяється на два етапи, побудованих на паралелізмі. У зав’‎язці йдеться про посольство маврів і посольство франків, кульмінацією виступають два бої ар’‎єргарду армії Карла з військом Марсилія (один успішний, другий - розгромний для франків), розв’‎язкою є помста сарацинам і помста Ганелону.

Система образів поеми ґрунтується на принципі контрасту. Головного героя Роланда протиставлено Карлу, Олів’‎єру й Ганелону. Величний, могутній Карл постає епічним, ідеалізованим монархом, а його молодий небіж - активним, діяльним лицарем-васалом, ініціатором і основнимучасником подій, у яких він припускається трагічної помилки. Олів’‎єр, на відміну від Роланда, здатен чесно визнати переваги ворога й передусім намагається зберегти військо. Ганелон позірно зберігає васальну вірність королю, але зраджує його через егоїзм і ненависть до Роланда.

Битва в Ронсевальській ущелині. Мініатюра XV ст.

Ріг Роланда в музеї собору Сантьяго-де-Компостела

Контрастують і образи правителів. Карла змальовано шляхетним лицарем, завойовницький похід якого виправдовує висока, за середньовічними уявленнями, мета. Тим часом Марсилій, щоб захистити свої інтереси, вибудовує таємний план, заснований на брехні й підступі. Маври знищують загін Роланда, напавши із засідки, змусивши франків битися в однозначно програшних умовах, а війська Карла перемагають армію еміра Баліганта у відкритому бою на рівнині.

Сили противників у поемі майже завжди нерівні. Двадцять тисяч франків на чолі з Роландом б’‎ються проти чотирьохсот тисяч маврів. Карл веде десять полків, у яких понад триста п’‎ятдесят тисяч воїнів, на тридцять сарацинських полків, що налічують півтора мільйона вояків. Роланд один змагається із чотирма сотнями сарацинів. Карл б’‎ється з Балігантом, у якого такий важкий спис, що «наконечник мул звезе насилу». Під час поєдинку, який має визначити долю Ганелона, худорлявий лицар Тьєррі бореться з кремезним родичем зрадника Пінабелем. Однак захисники Франції перемагають попри все, адже симпатії автора на їхньому боці. Франків зображено чесними, шляхетними воїнами, які ніколи не завдають ударів у спину, не метають списів і стріл із засідки, тимчасом як напади маврів завжди підступні (ззаду й здалеку).

Важливу роль у «Пісні про Роланда» відіграє природа. Це не лише тло для зображення подій, а й їхній безпосередній учасник. Яскравим прикладом є, зокрема, опис природи Франції, що тужить за Роландом та його побратимами. І саме природа допомагає армії Карла остаточно здолати маврів.

Український мотив

Пам’‎яткою слов’‎янського героїчного епосу доби Середньовіччя є «Слово о полку Ігоревім» - героїчна поема про невдалий похід Новгород-Сіверського князя Ігоря на половців 1185 р. Цей твір водночас є поетичним роздумом про долю рідного краю перед загрозою майбутньої смертельної небезпеки - навали монгольських завойовників.

Як і битва франків у Ронсевальській ущелині, похід Ігоря закінчується розгромом його війська, а сам князь опиняється в полоні. Основну проблему автори обох поем пов’‎язують з егоїзмом і марнославством окремих феодалів, що призводили до міжусобних воєн і, як наслідок, - до послаблення держав.

Князь Ігор і граф Роланд насамперед і попри все прагнуть здобути славу, тому намагаються якомога швидше, власними силами здолати ворога. Обидва герої забувають про те, що сила держави в єдності та узгодженості дій її правителів і оборонців. Нерозважливість і відчайдушна хоробрість воїнів приносять князю Святославу й Карлу Великому лише смуток. Однак незважаючи на це, Ігор і Роланд викликають у авторів поем співчуття.

1. Розкажіть про історію створення «Пісні про Роланда». Яку історичну подію було взято за основу цього твору?

2. Яких змін зазнав конкретний історичний факт у поетичному викладі «Пісні...»? Поясніть причини цих змін.

3. Яку художню роль у поемі відіграють принципи симетрії і контрасту?

4. Які образи «Пісні про Роланда» втілюють ідеї служіння вітчизні та лицарства?

Перевірте себе

Перед читанням. Читаючи уривки з перекладу «Пісні про Роланда», знайдіть художні засоби, характерні для фольклору: символи, повтори, постійні епітети, метафори.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.