ГІМН ДО СОНЦЯ - СОНЯЧНА МУДРІСТЬ ДАВНІХ АРІЇВ - Священні книги людства як пам’‎ятки культури і джерело літератури

Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу,

коні блискучі несуть його. І перед Сонцем,

оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі.

¹Антологія - збірка літературно-художніх творів різних авторів певного жанру або періоду.

²Поданки - жертвоприношення.

Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.

Сурія, прудкий їздець! ти нам світло приносиш,

сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш,

перед людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують.

Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш

Землю і люди, а небо й повітря ти ним заливаєш.

Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.

Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже!

Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом.

Їде твій повіз, сім коней упріг ти у ярма окремі,

вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі,

падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти найкращеє світло!

О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо,

тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість.

Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти,

а жовтяницю на жовтії квіти я кину.

Син Адіти встав потужний, - він ворога мого поборе!

Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.